Year-end Sale % OFF 
Abstract
The article is focused on a retrospective analysis of developments in the field of scientific and theoretical ideas about the formal security in law, suggested by legal scholars in the XIX – early XX centuries. Thus, there was already a clear understanding at that stage that legal norms were designed to accurately record the rights, obligations, certain legal consequences, and the accuracy of legal norms determined their binding nature, the specifics of sanctions, etc. The works of experts in civil studies, encyclopedia and philosophy of law have been analyzed in this way, in particular D. Grimm, N. Gredeskul, J. Pokrovsky, P. Novgorodtsev, L. Petrazhytskyi, N. Korkunov, M. Oleksiiev, Ye. Trubetskyi, G. Shershnevych and others.
 Despite the lack of the very concept of “formal security” in the pre-Soviet period, legal scholars have repeatedly studied various aspects of the specified issue, especially in the context of studying the features inherent in legal norms and comparing the mechanism of legal and moral norms. Thus, there was a clear understanding even at that stage that legal norms were designed to accurately record the rights, obligations, certain legal consequences, and the accuracy of legal norms determined their binding nature, the specifics of sanctions, etc.
 At the same time, there were often assessments of formal security as a somewhat severe, purely external phenomenon, which implied a restriction of individual freedom and was mandatory. Undoubtedly, this attitude to the role of formal security distorted the mission of law in society and reduced its axiological potential as a mega-regulator of relations: the state – society – the individual. In turn, this explains the limitations and imperfection of the system of Russian imperial justice, unjustifiably widespread use of formal security in practical legal activities, although it was criticized by some scholars of the early XX century, who studied philosophical and legal issues.
Highlights
Для подальшого вдосконалення науково-теоретичних уявлень про формальну визначеність як одну з головних ознак позитивного права всебічно проаналізовано підходи до цієї проблематики, напрацьовані фахівцями з філософії права, цивілістики й енциклопедії права у дорадянський період розвитку вітчизняної юриспруденції
Постановка проблеми У сучасній теоретико-правовій науці формальна визначеність разом із нормативністю, системністю та загальнообов’язковістю є однією з ключових рис позитивного права
Проте навіть попри відсутність самої дефініції, спираючись на численні теоретичні розробки правників тієї епохи щодо змісту норм права, способів їх формулювання та форм закріплення у нормативних правових актах, не можна не помітити, що, будучи переважно прибічниками теорії позитивного права, більшість з них дивилася на право саме крізь призму формальної визначеності – як на те, що має надати суспільним відносинам прогнозованості, впорядкованості та стабільності
Summary
Для подальшого вдосконалення науково-теоретичних уявлень про формальну визначеність як одну з головних ознак позитивного права всебічно проаналізовано підходи до цієї проблематики, напрацьовані фахівцями з філософії права, цивілістики й енциклопедії права у дорадянський період розвитку вітчизняної юриспруденції. Уже на тому етапі існувало чітке розуміння того, що юридичні норми покликані достатньо точно фіксувати права та обов’язки і ті чи інші юридичні наслідки, при цьому точність правових норм зумовлює їх зобов’язальний характер, специфіку санкцій тощо.
Sign-in/Register to view highlights & summary Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a callMore From: Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs
Disclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.
