EFFICACY OF CAPNOMETRY IN PATIENTS WITH RESPIRATORY DYSFUNCTION

Abstract

Резюме. Згідно з зарубіжними та вітчизняними джерелами розповсюдженість зубощелепних аномалій у дітей віком 6-9 років сягає 63-80 % у різних регіонах [1, 4]. Потужним етіопатогенетичним чинником виникнення патології є порушення носового типу дихання. Причиною виникнення дисфункції дихальних шляхів нерідко є гіпертрофія піднебінних та глоткових мигдалин чи респіраторні алергози. Перехід від нормального типу дихання до змішаного чи ротового призводить до зміни міодинамічної рівноваги та провокує формування патології прикусу; за наявності інших функціональних порушень відхилення лише посилюються та поглиблюються [2, 11].
 Метою дослідження є своєчасне та більш детальне вивчення дихальної дисфункції у пацієнтів віком 6-9 років, створення комплексного плану лікування, зменшення термінів лікування, забезпечення більш стабільного результату.
 Нами було прийнято на лікування 92 дитини віком 6-9 років з дистальним прикусом, пацієнти були розподілені на 2 групи відповідно до проведених методик лікування. В І основну групу увійшли пацієнти, лікування яких проводили за допомогою міофункціональної апаратури; в ІІ – діти, яких лікували за допомогою механічно діючої апаратури.
 Кожному пацієнту було проведено стандартну ортодонтичну діагностику: збір анамнезу, фотопротокол, виготовлення КДМ, ортопантомограму та запропонований нами метод обстеження – капнометрію. Всі дані були зафіксовані та підкріплені до особистої ортодонтичної картки пацієнта.
 У ході дослідження ми проводили оцінку проміжних результатів капнометрії та розширеного фотопротоколу. У результаті, відсоток успішного лікування в групі, де корекцію патології проводили за допомогою запропонованої методики, становив 93,5 %, у групі стандартної методики лікування – 86,2 %.