Education-related migration of Ukrainians during war: the distance learning aspect

Abstract

В статті окреслено основні виклики функціонуванню системи вищої освіти України після початку повномасштабної агресії російської федерації. Серед них поруч із руйнуванням і пошкодженням будівель закладів вищої освіти, постійною загрозою ракетних обстрілів виступає і вимушене переміщення учасників навчального процесу як всередині країни, так і за кордон. Актуальність статті зумовлюється особливим значенням вищої освіти в Україні під час війни у зв’язку з необхідністю підготовки спеціалістів як для повоєнного відновлення країни, так і для розвитку військово-технологічних спроможностей для стримування потенційної агресії в майбутньому. Авторкою зазначається, що додатковим фактором виїзду як здобувачів вищої освіти, так і професорсько-викладацького складу за кордон стало те, що в умовах війни вищі навчальні заклади здебільшого застосовували, а їх значна частка і досі продовжує застосовувати дистанційну форму як основну або навіть єдину форму навчання. В довгостроковому контексті розвитку країни це, крім додаткового стимулювання міграції учасників навчального процесу за кордон, матиме негативні наслідки через зменшення вимог до навчання, зниження якості навчання, а також послаблення соціальної згуртованості. Авторкою зроблено спробу довести, що дистанційне навчання в закладах вищої освіти, які перебувають в відносно безпечних умовах, не є адекватною мірою реагування на безпекову ситуацію. Втім навчальні заклади можуть вдаватись до такої форми навчання в тому числі через те, що її організація вимагає менших, порівняно із аудиторною, ресурсів і адміністративних зусиль. Також наводяться приклади заходів, які можуть бути вжиті адміністрацією тих вишів, які ще і досі надають освітні послуги онлайн, з метою організації навчального процесу принаймні у змішаній формі навіть в існуючих безпекових умовах. Ключові слова: освітня міграція; міграційна політика; повномасштабна агресія; заклади вищої освіти; Україна.