Approaches of the European Court of Human Rights on the right to freedom of peaceful assembly

Maxim Sereda

doi:10.18523/2617-2607.2018.55-62

Abstract

This article is dedicated to European Court of Human Rights (ECHR) case law on freedom of peaceful assemblies. The author analyzes the circumstances in which the ECHR may admit that the state interferes with the right to peaceful assembles and whether this interference is legitimate from the prospective of European Convention.According to the ECHR case law, either act or nonfeasance of general or individual character taken before, during, or after the peaceful assembly could be considered as an interference in the right to peaceful assemble even if such actions had no apparent effect on the actual conduct of peaceful assembly, or formally legally not related to its consequences. The interference may also be recognized when the authorities take no necessary actions related to conduction of peaceful assembly in cases where such actions could be reasonably expected.In order to verify that the interference with the right to freedom of peaceful assembly meets the conditions of the Convention, the Court uses the special three-part test. The interference does not violate the Convention if it is prescribed by the law, has at least one legitimate aim, and is necessary in the democratic society.As to the first requirement, the general practice of the ECHR is used. The restriction on peaceful assembly would be considered as prescribed by the law if the law is accessible and sufficiently precise to enable the citizen to foresee the consequences of his or her behavior, whether lawful or not.It is very hard for applicant to prove that the restriction of the right to freedom of peaceful assembly does not pursue one of the legitimate aims of the Convention. The ECHR in most cases does not question the reference of the state to one of the legitimate aims under the Conventions. The only possible way for the applicant to prove that the restriction does not pursue one of the legitimate aims is to provide Court with the strong evidence that the reference given by the state is purely formal and another hidden aim exists that is not prescribed by the Convention.Interference with the freedom of peaceful assembly must also meet the criteria of necessity in a democratic society. In practice, this means, first of all, that the state should demonstrate a sufficient degree of tolerance for peaceful gatherings, proportionally balance the interests of the members of the assemblies and those who do not participate in them, and be ready to fulfill the positive responsibilities of the state during the peaceful gatherings.Article received 02.11.2018

Highlights

Сучасну систему захисту прав людини у Європі майже неможливо уявити без Європейського суду з прав людини
З огляду на цю позицію Європейський суд розцінив напад на учасників мирного зібрання без втручання поліції, яка просто спостерігала за цією подією, як безумовне невиконання державою свої позитивних обов’язків щодо захисту мирних зібрань [8, § 23]
З огляду на такі факти Європейський суд зробив висновок, що у цьому випадку закон не відповідає критерію передбачуваності, а отже обмеження мирних зібрань не може бути визнано таким, що основане на законі [12, § 65–66]

Summary

Аналіз наявності втручання у право на свободу мирних зібрань

Розглядаючи справи по суті щодо можливих порушень статті 11 Конвенції з боку держави, Європейський суд з прав людини оцінює наявність втручання у право на мирні зібрання. Водночас в іншому рішенні Суд відобразив позицію, що самого лише бажання взяти участь у мирному зібранні недостатньо для того, щоб зробити висновок, що розгін або заборона демонстрації була втручанням у права цієї особи [6, § 98]. З огляду на цю позицію Європейський суд розцінив напад на учасників мирного зібрання без втручання поліції, яка просто спостерігала за цією подією, як безумовне невиконання державою свої позитивних обов’язків щодо захисту мирних зібрань [8, § 23]. Адже частина 2 статті 11 Конвенції не може бути витлумачена таким чином, що передбачає лише санкції, накладені до або під час зібрання, а не після зібрання. Що хоча заявниця не була dejure піддана дисциплінарному стягненню за здійснення цього права, Суд вважає, що, беручи до уваги той факт, що пікет був спрямований проти керівництва її тогочасного роботодавця та стосувався пов’язаних із роботою питань, відокремлення участі заявниці в пікеті від його наслідків, а саме її двогодинної відсутності на роботі, буде занадто формалістичним і суперечитиме принципам практичного та ефективного застосування Конвенції [11, § 39]

Законність втручання

Легітимність цілей втручання

Презумпція на користь проведення мирного зібрання

Список використаної літератури

TO FREEDOM OF PEACEFUL ASSEMBLIES