2,3-дифосфогліцерат – індикатор гіпоксії, що впливає на стан післяопераційної когнітивної дисфункції при використанні загальної анестезії

Abstract

У 130 пацієнтів хірургічних відділень різного профілю на базі Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова після застосування загального наркозу визначали вміст 2,3-дифосфогліцерату як індикатору гіпоксії залежно від віку. Оперативне втручання проводили за умов загальної багатокомпонентної анестезії зі штучною вентиляцією легень із використанням пропофолу й фентанілу, тіопенталу натрію й фентанілу. Пацієнтів було розподілено на три групи: 1-ша – 46 пацієнтів молодого віку (18–43 роки); 2-га – 43 пацієнти середнього віку (44–59 років); 3-тя – 41 пацієнт похилого віку (60–80 років). У крові пацієнтів визначали вміст еритроцитів, гемоглобіну та 2,3-дифосфогліцерату. Установлено, що в пацієнтів молодого віку швидкість утворення 2,3-дифосфогліцерату підвищується протягом першого тижня, дуже швидко спрацьовують адаптаційні механізми. У пацієнтів хірургічного відділення середнього віку спостерігається більш виражена інтенсивність утворення 2,3-дифосфогліцерату, що є необхідним для забезпечення транспорту кисню до тканин, зокрема до нервової системи. У пацієнтів похилого віку визначається зрив адаптаційних механізмів, інтенсивність утворення 2,3-дифосфогліцерату знижується у відповідь на гіпоксію. Таким чином, у людей похилого віку спостерігається недостатнє забезпечення функціонуючих клітин киснем, наданий наркоз та оперативне втручання можуть первинно викликати гіпоксичний стан за умов порушення функції киснево-транспортних і ауторегулюючих систем організму.