Новий манозоспецифічний лектин із кореневищ лілійника рудуватого (Hemerocallis fulva L.): очищення та властивості

V O Antonyuk, ,R S Stoika,Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Ukraine ,M O Starykovych,L V Panchak

doi:10.15407/ubj85.02.027

Abstract

A new lectin was purified from the daylily (Hemerocallis fulva L.) with the yield of approximately 10 mg per kg of fresh plant rhizome. The purification procedure was based on application of the affinity chromathography on the column with yeast mannan and the ion-exchange chromatography on the column with DEAE-Toyopearl. The lectin possessed low affinity for alpha-methyl-D-mannopyranoside, D-fructose, D-turanose and 2-acetamido-D-galactopyranose and hight affinity for the yeast mannan. The lectin bound with greatly less affinity for the mannose-containig glycoproteins, such as ovoalbumin, ovomucoid and horseradish peroxidase. According to the results of electrophoresis in 20% DSNa-PAGE, the lectin consists of subunits of 12 kDa molecular weight. According to the results of gel-chromatography on the Toyopearl HW-55, the lectin's molecular weight is 48 kDa. It agglutinated rabbit erythrocytes very well, while rat and guinea-pig erythrocytes were agglutinated worse, and human erythrocytes were not agglutinated at all. Lectin's dialysis against 1% EDTA or heating to 60 degrees C for 60 min did not stop its hemagglutinating activity.

Highlights

В углеводзв’язувальні протеїни, що мають назву «лектини», або «аглютиніни», знайдено в багатьох квіткових рослинах
A new lectin was purified from the daylily (Hemerocallis fulva L.) with the yield of approximately 10 mg per kg of fresh plant rhizome
M. / in book: Induced Plant Resistance to Herbivory. – Springer Science+Business Media B.V. – 2008. – P. 285–307

Summary

Матеріали і методи

Лілійник рудуватий заготовляли у вересні на приватній земельній ділянці у м. Елюцію лектину з колонки афінного сорбенту здійснювали за допомогою 2%-го розчину D-манози, розчиненої в 0,05 М калійборатному буферному розчині з рН 8,2. Що містили протеїн, об’єднували, висолювали сульфатом амонію і діалізували проти 0,02 М фосфатного буферного розчину (рН 7,0). Які спричинювали аглютинацію еритроцитів кролика та елюювалися з колонки іонообмінника в діапазоні концентрацій буферного розчину 0,02–0,1 М, рН 7,0 Стрілками вказано місце нанесення і молярність фосфатного буфера; а стовпчиками – місце елюції лектину за його гемаглютинуючою активністю щодо еритроцитів кролика (шкала праворуч). Для вивчення взаємодії лектину із глікопротеїнами та полісахаридами використовували водорозчинний крохмаль, глікоген печінки свині, овомукоїд та тричі перекристалізований овальбумін (Biolar, Олайне, Латвія), гуміарабік та гепарин (Loba Feinchemie, Австрія), лужну фосфатазу з кишечника теляти (Serva, Німеччина), а також очищений інулін [10], дріжджовий манан [11] і тиреоглобулін бика [12]

Результати та обговорення

PMR A

Лужна фосфатаза кишечника теляти