Порівняння стійкості стеганографічних методів Кохо-Жао та DWT[10] до різних типів спотворення програмними засобами

Abstract

Наведено результати практичних досліджень щодо використання алгоритмів вбудовування для приховування інформації в цифрових відео файлах, отримані за допомогою спеціально розробленої програми на мові Java. Оцінена різниця між початковим відео з вбудованими даними та спотвореним відео за показником індексу структурної подібності індексу структурної подібності SSIM, який вважається більш точним ніж параметр пікового відношення сигналу до шуму (PSNR), та завжди лежить у діапазоні від –1 до 1. Проаналізовані результати, отримані на трьох етапах досліджень, оцінки відео з різними методами вбудовування; з різними методами завадостійкого кодування; з різними моделями каналів зв’язку. Оцінка стійкості до завад в залежності від вибору стеганографічного метода проводилася методами Кохо-Жао і DWT, використовувалися два пороги вбудовування, без завадостійких кодів та без імітації каналів зв’язку. Вплив використання різних методів завадостійкого кодування на стійкість відео проводився за допомогою кодів Хеммінга, БЧХ, РС. Оцінка стійкості до завад в залежності від каналів зв’язку проводилася для 4-х моделей, на які можна розкласти реальний канал зв’язку: каналу з простим шумом, каналу з чорно-білим шумом, каналу з адитивним білим гауссівським шумом та каналу з дискретним каналом зі стиранням. Дослідним шляхом було з’ясовано, що різниця в стійкості до завад для різних стегонографічних методів несуттєва; збільшення порогу вбудовування інформації приводить до зростання стійкості; ускладнення алгоритму кодування підвищує стійкість як до атак, так і для завад; виявлено, що найгіршим для передачі відео є дискретний канал зі стиранням.