Порушення правил і норм щодо запобігання COVID-19: актуальні проблеми кримінальної та адміністративної відповідальності

Abstract

Метою статті є виявлення проблемних питань кваліфікації порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам і масовим отруєнням, порушень правил щодо карантину людей, недоліків конструювання відповідних заборонних правових норм, визначення шляхів їх усунення та формування пропозицій з удосконалення. У статті використано комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці українських та іноземних учених, положення Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також практика їх застосування. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній висвітлено аспекти соціальної обумовленості заборонної кримінально-правової норми, передбаченої ст. 325 Кримінального кодексу України; виявлено тенденцію суттєвого впливу пандемії, спричиненої коронавірусною хворобою (COVID-19), на динаміку та структуру злочинності; акцентовано на необхідності дослідження питання про підстави адміністративної чи кримінальної відповідальності за умисний кашель, плювання чи чхання на працівників екстрених служб та інших суб’єктів, що знаходяться на передовій боротьби з коронавірусом. Виокремлено проблемні аспекти, пов’язані з порушенням санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням, а також запропоновано окремі шляхи їх розв’язання. За результатами здійсненого дослідження сформульовано такі висновки: 1) соціальна обумовленість заборонної кримінально-правової норми, передбаченої ст. 325 Кримінального кодексу України, визначена різними обставинами, зокрема необхідністю примусити громадян дотримуватися карантинних обмежень, соціального дистанціювання, самоізоляції та інших правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам, що здатні істотно мінімізувати їх поширення та наслідки; 2) пандемія, спричинена коронавірусною хворобою (COVID-19), суттєво позначається на динаміці та структурі злочинності у світі, зокрема у зв’язку зі зниженням під час карантину рівня злочинності загалом і певної її трансформації; 3) з огляду на наявність в Україні та поширення у світі такої форми посягання на працівників екстрених служб та інших суб’єктів, що знаходяться на передовій боротьби з коронавірусом (насамперед правоохоронців і медиків), як умисний кашель, плювання чи чхання на них, необхідно дослідити питання про підстави адміністративної чи, можливо, і кримінальної відповідальності за такі протиправні діяння; 4) детальний аналіз положень ст. 325 Кримінального кодексу України, а також її застосування на практиці надало можливість виокремити низку проблем, які пов’язані зі: а) складнощами встановлення чіткого переліку заборонених діянь, з огляду на їх розміщення в різних нормативно-правових актах, постійну зміну, суперечність окремих з них положенням Конституції України, а також встановлення в певних випадках різних правил на різних територіях; б) визначенням меж суспільно небезпечних наслідків злочину, передбаченого ст. 325 Кримінального кодексу України, з огляду на наявність такого наслідку, як «створення загрози поширення інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь)»; в) його відмежуванням від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 443 Кодексу України про адміністративні правопорушення; г) дискусійністю положень щодо суб’єкта зазначеного злочину (у ст. 325 – загальний чи спеціальний суб’єкт); д) недостатньою обґрунтованістю санкцій ст. 325 Кримінального кодексу України й ст. 443 Кодексу України про адміністративні правопорушення; е) чинністю досліджуваної кримінально-правової норми в часі; 5) запропоновано шляхи розв’язання окреслених проблем, а саме: а) обґрунтовано необхідність внесення змін до законодавства з метою визначення чітких критеріїв відмежування злочину, передбаченого ст. 325 Кримінального кодексу України, від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 443 Кодексу України про адміністративні правопорушення; б) аргументовано, що суб’єкт порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням є загальним; в) запропоновано включити до санкції ст. 443 Кодексу України про адміністративні правопорушення таке адміністративне стягнення, як попередження; г) обґрунтовано необхідність законодавчого вирішення питання щодо юридичної долі ст. 325 КК України з 18 червня 2020 року.