ПРОВІДНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИТА ЛІТЕРАТУРИ (СЕРЕДИНА 50-Х РР. ХХСТ.)

Abstract

У статті констатоване виключне значення надбань української вищої педагогічної школи для підго-товки сучасного вчителя, зокрема української мови та літератури. Констатовано, що проблема підго-товки вчителів української мови і літератури масштабно представлена у вітчизняному педагогічному дискурсі, втім ці роботи переважно спрямовані на вивчення та узагальнення досвіду підготовки май-бутніх учителів української мови і літератури шляхом формування та/чи розвитку у них відповідних професійних/фахових компетентностей.З огляду на праці вітчизняних учених та документальні джерела нормативно-правового характеру здійснено спробу узагальнення практичного досвіду діяльності закладів педагогічної освіти у 50-тірр. ХХст . Вибраний часовий проміжок (середина 50-хрр. ХХст.), на думку автора, характеризується фор-муванням низки освітніх тенденцій, які мали визначальне значення для розвитку вищої педагогічної освіти в аспекті підготовки вчителя української мови та літератури. Виявлені тенденції оцінені як нега-тивні та позитивні.До негативних тенденцій минулого віднесено тотальну ідеологізацію освітнього процесу, жорсткий контроль за навчанням та ідейним вихованням студентства; нехтування українським культурним над-банням. Проте відзначено, що загалом у педагогічній освіті формувалися і позитивні тенденції, серед яких:увага до профорієнтаційної роботи із залученням молоді до педагогічних закладів освіти; бороть-ба за студентський контингент (хоча засоби цієї боротьби були відповідні часу); посилення уваги до практичної підготовки майбутнього вчителя та формування його готовності до позашкільної роботи із вибраної спеціалізації; уважне ставлення до методичного забезпечення освітнього процесу та праг-нення залучити до нього кращих викладачів. І, безсумнівно, позитивною була турбота держави про матеріальний добробут студентства, його харчування та медичне обслуговування тощо. Автором під-креслено, що позитивні тенденції мали загальний характер, підготовка висококваліфікованих учителів української мови та літератури в Україні середини 50-х рр. ХХст. не входила до пріоритетних завдань радянської системи вищої педагогічної освіти. The article states the exceptional importance of the achievements of the Ukrainian higher pedagogical school for the training of modern teachers, in particular the Ukrainian language and literature. It is stated that the problem of training teachers of Ukrainian language and literature is widely represented in the domestic pedagogical discourse, but these works are mainly aimed at studying and generalizing the experience of training future teachers of Ukrainian language and literature by forming and/or developing relevant professional/professional competencies.Given the work of domestic scientists and documentary sources of normative and legal nature, an attempt was made to generalize the practical experience of pedagogical education institutions in the 50s of the twentieth century. The chosen time period (mid-50s of the twentieth century), according to the author, is characterized by the formation of a number of educational trends that were crucial for the development of higher pedagogical education in terms of teacher training in Ukrainian language and literature. The identified trends are assessed as negative and positive.The negative tendencies of the past include the total ideologization of the educational process, strict control over education and ideological education of students; neglect of Ukrainian cultural heritage. However, it was noted that in general in pedagogical education positive tendencies were formed, among which: attention to career guidance work with the involvement of young people in pedagogical educational institutions; struggle for the student contingent (although the means of this struggle were appropriate to the time); strengthening attention to the practical training of future teachers and the formation of his readiness for extracurricular activities in the chosen specialization; attentive attitude to the methodological support of the educational process and the desire to attract the best teachers. And, of course, the state’s concern for the material well-being of students, their food and medical care, etc., was positive. The author emphasizes that the positive trends were general in nature, the training of highly qualified teachers of Ukrainian language and literature in Ukraine in the mid-50s of the twentieth century was not one of the priorities of the Soviet system of higher pedagogical education.