Делеція 22q11.2 хромосоми: світові критерії визначення, стандарти діагностики та моніторингу

Abstract

У статі подано власне клінічне спостереження синдрому мікроделеції 22q11.2 хромосоми в дитини з природженою вадою серця, фенотиповими ознаками її також були аномалії лицьового черепа, імунні порушення, затримка розвитку та навіть когнітивний дефіцит. Для діагностики даного синдрому авторами проведено аналіз сучасних світових критеріїв визначення, стандартів діагностики та моніторингу хворих. У роботі визначена епідеміологія синдрому делеції 22q11.2, що зустрічається з частотою від 1 : 3000 до 1 : 6000 новонароджених і успадковується автосомно-домінантним способом, проте в Україні синдром діагностується рідко, що, на нашу думку, обумовлено відсутністю неонатального скринінгу й недостатньою обізнаністю лікарів щодо клінічних особливостей хвороби. Ділянка 22q11.2 є однією з найбільш структурно складних у геномі, передусім через декілька великих блоків. Локус LCR (low copy repeats) регіону 22q11.2 вразливий до генетичної помилки, що обумовлено 96% ідентичністю. Акцентовано увагу на тому, що симптоми клінічної маніфестації варіюють залежно від віку. У дітей раннього віку типові симптоми включають комбінацію природженої вади серця, імунодефіциту, мальформації верхнього піднебіння, гіпокальціємію, труднощі в годуванні, затримку психічного й мовленнєвого розвитку, розлади поведінки, аномалії будови нирок та статевих органів, ларинготрахеоезофагальні мальформації, гіпотиреоїдизм, порушення будови скелета. У деяких дітей захворювання маніфестує в шкільному віці аномаліями поведінки, затримкою психічного розвитку й гіпокальціємією. Наявність характерних рис обличчя може сприяти ідентифікації синдрому в будь-якому віці. Водночас труднощі діагностики пов’язані з широкою фенотиповою мінливістю. У статті детально описана генетична діагностика синдрому за декількома методиками (флуоресцентна гібридизація in situ, мультиплексна лігазна ланцюгова реакція, застосування хромосомного мікрочіпу), вибір яких залежить від періоду життя та вираженості фенотипових ознак. Для моніторингу стану дитини із синдромом мікроделеції 22q11.2 хромосоми застосовуються методики «багатопрофільний командний підхід» і «система за системою».