Особливості перебігу цукрового діабету 2-го типу у поєднанні з гіпотиреозом

Abstract

Вступ. Останні десятиліття характеризуються значним збільшенням частоти захворювань органів ендокринної системи зі зміною структури, насамперед випадків поліендокринопатій, особливе місце серед яких займають поєднання цукрового діабету (ЦД) і тиреопатій. Збільшення частоти поєднання ЦД 2-го типу з гіпотиреозом впливає на особливості клінічного перебігу такої патології, залишається актуальною проблемою сучасної медичної науки. Мета дослідження: вивчення частоти гіпотиреозу у хворих на ЦД 2-го типу та встановлення клінічних особливостей перебігу ЦД 2-го типу у поєднанні з гіпотиреозом. Матеріали і методи. Проведено обстеження 179 хворих на ЦД у поєднанні з первинним гіпотиреозом, у тому числі 64 хворих на ЦД 1-го типу і 115 хворих на ЦД 2-го типу. Групу порівняння становили 62 хворі на ЦД без гіпотиреозу (з них 27 — із ЦД 1-го типу, 35 — із ЦД 2-го типу). Функціональний стан щитоподібної залози (ЩЗ) оцінювали за допомогою визначення базальних концентрацій тиреотропного гормона і вільної фракції тироксину. Результати. Встановлено, що пацієнти із ЦД 2-го типу та гіпотиреозом належали до більш старшої вікової категорії, ніж пацієнти з ЦД 1-го типу та гіпотиреозом. Так, вік пацієнтів у групі хворих на ЦД 1-го типу з гіпотиреозом становив 35,3 ± 9,5 року та у групі хворих на ЦД 2-го типу з гіпотиреозом — 47,6 ± 11,0 року. В усіх групах хворих відсоток жінок був значно вищим за чоловіків. Виявлено вірогідні відмінності щодо показника амплітуди глікемії — його збільшення у хворих на ЦД 1-го типу з гіпотиреозом. При поєднанні ЦД 2-го типу з гіпотиреозом показники ліпідного обміну були вищими, ніж при ЦД 2-го типу без тиреоїдної патології. Це підтверджує вплив гіпотиреозу на ліпідний обмін та обумовлює підвищення ризику прогресування серцево-судинних ускладнень за наявності двох захворювань. Висновки. Серед обстежених хворих гіпотиреоз траплявся у 2,4 раза частіше при ЦД 2-го типу, ніж при ЦД 1-го типу, що свідчить про більше число чинників ризику розвитку супутньої автоімунної патології за умов метаболічних порушень при ЦД 2-го типу. Інсулінорезистентність та гіперінсулінемія, що відзначаються при ЦД 2-го типу, сприяють проліферативним процесам, у тому числі й у тканині ЩЗ, а більш старший вік хворих на ЦД 2-го типу сприяє прогресуванню інволютивних змін і подальшому розвитку гіпофункції ЩЗ. Рекомендується обов’язкове комплексне обстеження хворих на ЦД 2-го типу щодо наявності супутньої тиреоїдної патології.