Abstract
Державна політика у сфері лісокористування, лісовідновлення та збереження лісів формується переважно залежно від динаміки розвитку суспільно-політичних і економічних відносин у країні, ступеня реформування безпосередньо лісових відносин та відповідності лісогосподарської діяльності науково обґрунтованим засадам сталого управління лісами. Розглянуто і визначено основні напрями вдосконалення лісових відносин та реформування системи управління лісовим господарством за її складовими частинами (управління, планування та фінансування) як природного і соціально-економічного об’єкта. Під час реформування лісової галузі України потрібно використовувати європейські моделі удосконалення лісоуправління з урахуванням вітчизняного досвіду і традицій ведення лісового господарства у країні та опиратися на систему науково обгрунтованих рекомендацій.
 На початковому етапі реформування потрібно науково обґрунтувати стратегію розвитку галузі, що дасть змогу вирішити питання розвитку лісових відносин у перспективі. Цей етап реформування на галузевому рівні треба розглядати як період, пов’язаний з удосконаленням системи державного управління та формуванням відповідної нормативно-правової бази для забезпечення відповідних перетворень у лісовому господарстві.
Highlights
Державна політика у сфері лісокористування, лісовідновлення та збереження лісів формується переважно залежно від динаміки розвитку суспільно-політичних і економічних відносин у країні, ступеня реформування безпосередньо лісових відносин та відповідності лісогосподарської діяльності науково обґрунтованим засадам сталого управління лісами
Саме на її основі потрібно здійснювати реформування у системі лісових відносин та лісоуправління, формувати програми розвитку лісового сектору економіки, розробляти на законодавчому рівні нормативно-правові акти для забезпечення виконання відповідних програм з урахуванням міжнародних зобов’язань України
Key word: forestry, enterprise, forest relations, system of management, reforming, forest policy, optimization, financing
Summary
Державна політика у сфері лісокористування, лісовідновлення та збереження лісів формується переважно залежно від динаміки розвитку суспільно-політичних і економічних відносин у країні, ступеня реформування безпосередньо лісових відносин та відповідності лісогосподарської діяльності науково обґрунтованим засадам сталого управління лісами. Розглянуто і визначено основні напрями вдосконалення лісових відносин та реформування системи управління лісовим господарством за її складовими частинами (управління, планування та фінансування) як природного і соціальноекономічного об’єкта. Під час реформування лісової галузі України потрібно використовувати європейські моделі удосконалення лісоуправління з урахуванням вітчизняного досвіду і традицій ведення лісового господарства у країні та опиратися на систему науково обгрунтованих рекомендацій. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних підходів та прикладних аспектів реформування лісових відносин, а також системи лісоуправління у країні. Перетворення в лісовому господарстві мають опиратися на сучасні моделі удосконалення лісоуправління та систему науково обґрунтованих заходів. Реформування системи управління лісовим господарством, з одного боку, залежить від удосконалення лісових відносин на всіх ієрархічних рівнях галузі, а з іншого, і сама система безпосередньо впливає на їхній розвиток. Наведемо основні положення щодо удосконалення лісових відносин та системи управління лісовою галуззю, а саме: 1.
Sign-in/Register to view highlights & summary Sign-in/Register to access full text options 
Free) 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call
