Abstract
The article examines theoretical approaches of realism, liberalism, Marxism and constructivism towards the investigation, analysis and understanding of the phenomenon of hegemony in theory of international relations. It analyzes the fundamental claims of key representatives of each of the suggested theoretical approaches regarding hegemony. The authors emphasize the importance of theoretical works of representatives of each approach and demonstrate their direct influence on the formation and development of the studied theory within the science of international relations. In particular, the article provides an analysis of the theoretical views of such leading international relations scholars and theorists, as John Ikenberry, Robert Gilpin, Charles Kindleberger, John Mearsheimer, John Ruggie, Alexander Wendt and Christian Reus-Smit. In addition, the views of Antonio Gramsci, Robert Cox, Robert Keohane and Joseph Nye, which formed the foundation of the theory of hegemony in international relations, were investigated. The authors emphasize on the fundamental impact of the investigated approaches of realism, liberalism, marxism and constructivism towards the understanding of the phenomenon of hegemony within the academia, as well as on the theoretical reasoning and on the realization of this phenomenon in international relations. Concordantly, the relevance of the study of the phenomenon of hegemony in terms of theory and practice of international relations is emphasized.
Highlights
З огляду на те, що більшість із праць вказаних авторів датовані або минулим століттям, або були написані щонайменше десять років тому, а також беручи до уваги складні процеси сучасного міжнародно-політичного розвитку, проблематика функціонування гегемонії й гегемонічних укладів у міжнародній системі набуває особливої актуальності
Актуальний характер порушеної у статті проблеми, яка є малодослідженою у вітчизняному науковому дискурсі, дає змогу розглядати вивчення явища гегемонії в контексті становлення й еволюції міжнародних систем як перспективний напрям розвитку української політичної теорії, що має безпосередній зв’язок із міжнародно-політичною практикою
Reus-Smit // British Journal of Politics and International Relations
Summary
Суттєвою відмінністю підходів неореалізму щодо гегемонії від класичного реалізму, є положення про провідну позицію окремих держав на визначених етапах історичного розвитку, яка дозволяє їм «організовувати власні політичні, територіальні, і, особливо економічні відносини, керуючись міркуваннями власної безпеки та економічного інтересу» [5, c. У той час, як ліберальний міжнародний порядок певним чином відображав та сприяв поширенню інтересів США як гегемона, інші держави отримували істотні переваги від функціонування передбачуваної, відкритої, заснованої на правилах економічного порядку, і найголовніше, – самообмеженої гегемонічної потуги: гегемона, як і інших акторів, обмежували параметри системи, яку він сам створив [14, c. Для цього напряму дослідження міжнародних відносин, теорія гегемонії має лише відносну цінність, оскільки вся світова історія, на думку марксистів, заснована на протиріччях капіталістичних виробничих відносин. Марксисти підкреслюють роль гегемонії США у створенні світового порядку після Другої світової війни і вказують на наслідки зниження впливу американської могутності.
Sign-in/Register to view highlights & summary Sign-in/Register to access full text options 
Free) 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call
