Abstract
У статті на основі положень загальної теорії права уточнюються поняття правового регулювання, його предмета та видів. Обґрунтовується, що предмет правового регулювання є основною підставою не тільки поділу правових норм на галузі права, а й визначення їхніх назв. Привертається увага до того, що правильний з методологічного погляду поділ правових норм на норми матеріального і норми процесуального права у правовій науці помилково використовується й як критерій поділу галузей права на галузі матеріального та процесуального права, що й зумовило появу таких галузей як цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне та господарсько-процесуальне право, які супроводжуються відповідними кодексами. Автори доводять, що оскільки змістом предмета правового регулювання вказаних галузей права фактично є правовідносини, які складаються в ході судочинства, що випливає з відповідних матеріально-правових відносин, то саме тому вказані кодекси мали б іменуватися кодексами судочинства, що у повній мірі стосується й цивільного процесуального права та відповідного кодексу.
Highlights
СПІРНІ АСПЕКТИ ТРАДИЦІЙНИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДМЕТА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯУ статті на основі положень загальної теорії права уточнюються поняття правового регулювання, його предмета та видів.
А оскільки суспільні відносини неоднорідні, то це дає підстави розрізняти їх види, які врегульовані окремими групами правових норм, що визнані галузями права, кожна з яких спрямована на врегулювання окремого виду суспільних відносин, який і є її предметом і який визначає і її назву – конституційне, адміністративне, цивільне, сімейне право тощо.
Адже не випадково в науці цивільно-процесуального права традиційними є визначення, що предметом цивільного процесуального права є: цивільне судочинство, процес, тобто урегульована цивільним процесуальним правом діяльність суду, осіб, які беруть участь у справі (свідків, експертів, перекладачів) та інших учасників процесу, а також органів судового виконання (судових виконавців) [5, 4]; суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя в цивільних справах [6, 10] тощо.
Summary
У статті на основі положень загальної теорії права уточнюються поняття правового регулювання, його предмета та видів. А оскільки суспільні відносини неоднорідні, то це дає підстави розрізняти їх види, які врегульовані окремими групами правових норм, що визнані галузями права, кожна з яких спрямована на врегулювання окремого виду суспільних відносин, який і є її предметом і який визначає і її назву – конституційне, адміністративне, цивільне, сімейне право тощо. Адже не випадково в науці цивільно-процесуального права традиційними є визначення, що предметом цивільного процесуального права є: цивільне судочинство, процес, тобто урегульована цивільним процесуальним правом діяльність суду, осіб, які беруть участь у справі (свідків, експертів, перекладачів) та інших учасників процесу, а також органів судового виконання (судових виконавців) [5, 4]; суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя в цивільних справах [6, 10] тощо. Що ці визначення предмета цивільнопроцесуального регулювання в цілому зміст цивільно-процесуальних відносин визначають правильно, однак, при науковому їх уточненні потрібно було б звернути увагу на те, що цивільно-процесуальні правовідносини урегульовані не «правом», а відповідним законодавством
Sign-in/Register to view highlights & summary Sign-in/Register to access full text options 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a callDisclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.
