Клініко-гемодинамічні предиктори когнітивної дисфункції в пацієнтів з ішемічною хворобою серця

Abstract

Мета роботи – визначити клінічні та гемодинамічні чинники ризику розвитку когнітивної дисфункції в пацієнтів з ішемічною хворобою серця.Матеріали і методи. У дослідження залучено 110 хворих із хронічною ішемічною хворобою серця – із наявністю в анамнезі гострого інфаркту міокарда, нестабільної стенокардії або процедури реваскуляризації коронарних артерій. Залежно від стану діастолічної функції пацієнтів розділили на три групи: І група – нормальна діастолічна функція; ІІ – порушення релаксації; ІІІ – псевдонормалізація або рестрикція. Когнітивну функцію оцінювали за допомогою шкал MMSE, MoCA, батареї тестів на лобну дисфункцію, Trial Making Test та аудіовербального тесту Рея.Результати та обговорення. Середня кількість балів за шкалою MMSE зі збільшенням ступеня вираження діастолічної дисфункції (ДД) зменшувалася і становила в І групі 25,40±2,58, в ІІ – 24,95±2,69, ІІІ – 22,30±3,17 (p1,3<0,0001, p2,3=0,001); за шкалою МоСА – 23,47±3,41 в І групі, 22,09±3,48 в ІІ групі і 19,85±5,19 в ІІІ групі (p1,2=0,039, p1,3=0,004, p2,3>0,05). Між показниками за MMSE та типом ДД виявлено від’ємну кореляцію середнього ступеня (r=–0,35; p<0,05), а між кількістю балів за MMSE та тиском наповнення лівого шлуночка (ТНЛШ) – від’ємну кореляцію сильного ступеня (r=–0,50; p<0,00001). Для шкали МоСА відзначено кореляцію середнього ступеня (r=–0,30; p=0,0018) з ДД і від’ємну кореляцію сильного ступеня (r=–0,41; p<0,05) з ТНЛШ. Також зафіксовано від’ємну кореляцію слабкого ступеня між показником батареї тестів на лобну дисфункцію та ТНЛШ (r=–0,24; p<0,05). Виявлено, що кількість балів за шкалою MMSE статистично значуще корелює зі статусом куріння, індексом об’єму лівого передсердя та індексом маси міокарда лівого шлуночка (відповідно r=0,23, r=–0,25, r=–0,25). З показником за шкалою МоСА корелювали показники індексу об’єму лівого передсердя та індексу маси міокарда лівого шлуночка (r=–0,25, r=–0,18). Ймовірність розвитку когнітивної дисфункції підвищувалася при збільшенні рівня глікованого гемоглобіну (відношення шансів (ВШ) 2,65; 95 % довірчий інтервал (ДІ) 1,08–6,48; р=0,033), погіршанні стану діастолічної функції (ВШ 3,18; 95 % ДІ 1,18–8,59; p=0,023) і збільшенні ТНЛШ (ВШ 6,03; 95 % ДІ 2,32–15,69; p=0,0002) – за шкалою MMSE, і при погіршанні стану діастолічної функції (ВШ 2,86; 95 % ДІ 1,18–6,94; p=0,020) – за шкалою МоСА. За результатами прямої множинної логістичної регресії виявлено, що серед усіх показників лише ТНЛШ статистично значуще впливав на загальну кількість балів за шкалою MMSE (ВШ 1,28; 95 % ДІ 1,11–1,47; р=0,0007).Висновки. Виявлено, що показник діастолічної функції має статистично значущий вплив на стан когнітивної функції. Відзначено від’ємну кореляцію між типом ДД, показником ТНЛШ і показниками за шкалами когнітивних функцій. Ймовірність когнітивної дисфункції за шкалою MMSE підвищувалася при збільшенні рівня глікованого гемоглобіну, погіршанні стану діастолічної функції, збільшенні ТНЛШ; за шкалою МоСА – при погіршанні стану діастолічної функції. За результатами множинної регресії лише ТНЛШ статистично значуще впливав на загальну кількість балів за шкалою MMSE.