Остеопонтин та остеокальцин при раку легенів

Abstract

Актуальність. Рак легенів (РЛ) займає лідуючу позицію в структурі онкологічної захворюваності та є однією з провідних причин смерті від онкозахворювань. Пошук ефективних підходів до оцінки перебігу РЛ з використанням інформативних критеріїв є актуальним завданням сучасної онкології. РЛ зазвичай перебігає з підвищеним рівнем у крові остеопонтину (ОР) та остеокальцину (ОС), що має прогностичну значущість у рамках виживання хворих. Сироватковий вміст цих остеоонкомаркерів прямо асоціюється з наявністю у хворих метастазів і з високими темпами прогресування захворювання, але ці дані вимагають подальшого уточнення. Мета дослідження: оцінити клініко-патогенетичну й прогностичну значущість ОР та ОС у хворих із різними варіантами перебігу РЛ. Матеріали та методи. Обстежено 115 хворих на РЛ віком від 24 до 80 років (у середньому 58 років), серед яких було 78 % чоловіків і 22 % жінок. Жоден пацієнт раніше не був прооперований із приводу РЛ і до обстеження не отримував радіохіміотерапію. Дрібноклітинний гістологічний варіант РЛ встановлений у 17 % від числа хворих, недрібноклітинний — у 83 %. Імуноферментним аналізом вивчали в сироватці крові показники ОР, ОС і судинного ендотеліального фактору росту (VEGF). Результати. У хворих на РЛ збільшуються в сироватці крові показники онкоостеоасоційованих маркерів OP та OC, що спостерігається відповідно в 99 і 98 % випадків. Зміни ОР і ОС пов’язані з формою захворювання, гістологічним його варіантом, ступенем диференціації, інтегральною тяжкістю перебігу РЛ, характером ускладнень первинної пухлини й особливостями метастазування. Високий рівень маркерів у крові мало впливає на трирічне виживання пацієнтів, а прогнознегативними критеріями відносно перебігу РЛ є параметри ОР. Показники ОР і ОС у крові між собою прямо корелюють, а вміст ОР, окрім того, має позитивні співвідношення з таким пухлинним маркером, як VEGF, що належить до стимуляторів неоангіогенезу. Метастатичне ураження скелету й розвиток порушень мозкового кровообігу внаслідок подальшої радіохіміотерапії прямо пов’язані з високою концентрацією в крові ОР, який також є чинником ризику інших ускладнень лікування. Висновки. Підвищені рівні в крові ОР і ОС мають важливе клініко-патогенетичне значення при РЛ, а вивчення показників цих остеоонкомаркерів сприятиме ранній діагностиці окремих ознак перебігу захворювання, підвищенню якості оцінки метастазування в кістково-суглобовий апарат і прогнозуванню можливих ускладнень радіохіміотерапії.