«ПОЛЕ» У МОВІ РОСІЙСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

Abstract

Стаття присвячена дослідженню репрезентації концепту «поле» у мові російського фольклору. Особлива увага приділяється етимології імені концепту, аналізу семантики слова «поле» та його етимону «полый» у давньоруській мові, визначаються їхні базові семи: ‘відкритість’, ‘свобода’, ‘порожнеча’. Двома основними лексико-семантичними варіантами лексеми «поле» визнаються значення ‘безліса рівнина’ й ‘оброблювана ділянка землі’, які корелюють із двома умовно антонімічними значеннями слова «полый»: ‘відкритий навстіж’ і ‘порожній усередині’. На матеріалі текстів ліричної та обрядової поезії, чарівної казки й замовляння здійснюється верифікація тези щодо проміжного положення поля на семіотичних шкалах «дім – ліс» і «свій – чужий простір», виявляються кореляції даних опозицій за значеннями слів «поле» й «полый». Виділяються й аналізуються сюжетно-тематичні групи контекстів, що містять ім’я концепту та його функційні еквіваленти у варіантах одного твору або у різних творах, визначаються подібність і специфіка репрезентацій концепту в розглянутих фольклорних жанрах. Досліджуються семантика й функції постійного епітету «чистое». Виявляється структура фольклорного концепту «поле»: він являє собою гіперконцепт, що містить два взаємопов’язані субконцепти – поле окультурене й дике. Єдність гіперконцепту забезпечується реалізацією в обох субконцептах базових сем імені концепту, стійким зв’язком із семантикою межі – в аспектах обмеженості або межовості, а також уживанням постійного епітету «чистое» зі словом «поле» в усіх його мовних і фольклорних значеннях.