ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Abstract

Стаття присвячена порівняльному аналізу основних моделей систем управління якістю вищої освіти. Автор обґрунтовує актуальність дослідження проблеми забезпечення належної якості освітніх послуг в університетах, особливо в умовах воєнного стану в Україні та необхідності гармонізації зі стандартами Європейського освітнього простору. Метою статті є проведення порівняльного аналізу основних моделей систем управління якістю вищої освіти та розробити пропозиції щодо покращення організації навчального процесу у ЗВО. У вступній частині розглядається поняття якості освіти як результату і процесу, визначаються принципи функціонування системи управління якістю у закладах вищої освіти. Наголошується на важливості участі викладацького складу, про що слід розглядати якість освіти як процес і результат. Наведена нормативно-правова база регулювання якості вищої освіти. Основна частина присвячена детальній характеристиці найпоширеніших моделей систем управління якістю: TQM, ISO 9001, EFQM, IQMS та моделі американської асоціації AACRА. Для кожної моделі висвітлюються її концептуальні засади, переваги та недоліки застосування у ЗВО. Представлено авторську порівняльну таблицю цих моделей, де наведено їхні сильні та слабкі сторони. Зазначається, що вибір оптимальної моделі залежить від низки чинників конкретного університету. Наведено авторську дефініцію наукового терміну «модель системи управління якістю освіти у закладі вищої освіти» ‒ це цілісна концептуальна структура, що ґрунтується на комплексному підході до планування, впровадження, моніторингу та постійному вдосконаленні організаційно-управлінських процесів забезпечення якості надання освітніх послуг у ЗВО відповідно до державних стандартів. У висновках узагальнюються ключові елементи ефективної інтегрованої системи управління якістю вищої освіти. Надано авторські пропозиції щодо покращення організації якості освітнього процесу у ЗВО. Наголошується на необхідності стратегічного планування, студентоцентризму, залученні персоналу, процесному підході, орієнтації на постійне вдосконалення, партнерстві із стейкхолдерами. Реалізація такої системи сприятиме формуванню культури якості, підвищенню конкурентоспроможності та іміджу українських ЗВО на національному та міжнародному рівнях.