Аналіз цільового компонента спортивно-масової роботи у вищих військово-навчальних закладах Збройних сил України

Abstract

Фізична підготовленість військовослужбовців є основою їхньої боєздатності. Тому її забезпеченню приділяють багато уваги з перших років служби військовослужбовців. Однак практика засвідчує, що внаслідок зниження в сучасному суспільстві інтересу до фізичної культури й спорту, до військових навчальних закладів поступають особи без попереднього спортивного досвіду та з рівнем фізичної підготовленості, який не відповідає вимогам навчально-бойової й особливо бойовій діяльності військових спеціалістів. Прийнятими на сьогодні в збройних силах психолого-педагогічними методами в кращому випадку вдається підвищити підготовленість майбутніх офіцерів до мінімально необхідного рівня, але сформувати в них ціннісне ставлення до фізичної підготовки, стійку мотивацію підтримувати фізичну підготовленість на необхідному рівні впродовж усієї служби не вдається.
 Фізичне вдосконалення курсантів здійснюється в декількох організаційних формах. Кожна з них володіє різним потенціалом із погляду виховання в майбутніх офіцерів фізичної культури. Унаслідок особливостей організації й проведення найвищими можливостями в цьому плані володіє спортивно-масова робота. Саме тому ми вирішили дослідити стан спортивно-масової роботи у військових навчальних закладах Збройних сил України, вияснити, як ефективно використовується її педагогічний потенціал щодо виховання в курсантів особистісної фізичної культури – основне для їх багаторічної фізичної активності, зокрема, і формування військового професіоналу в цілому.
 Нами встановлено, що невизначення керівними документами з фізичної підготовки військовослужбовців єдиної чітко сформульованої конкретної цільової установки спортивно-масової роботи у військових навчальних закладах послужило причиною зміщення акцентів спортивно-масової діяльності у військових академіях із виховання особистості майбутніх офіцерів на суто кількісні показники – бали, очки й місця та, головне, утрати зв’язку з освітнім процесом.
 Основним висновком нашого дослідження є те, що в цьому вигляді спортивно-масова робота у військових навчальних закладах не в стані служити справі виховання особистості курсанта, формуванню в нього особистої фізичної культури та ціннісного ставлення до фізичної підготовки.