Abstract

Клінічні особливості поліпозного риносинуситу відповідають характеристикам полігенних (мультифакторних) захворювань. Це наводить на думку про роль спадковості у формуванні захворювання та необхідності детального вивчення генетичного фактора у формуванні різних клінічних варіантів поліпозу.Мета дослідження – визначити роль спадкової схильності та ступеня порушення функціонального стану геному епітеліальних клітин слизової оболонки порожнини носа у пацієнтів із різними клініко-патогенетичними формами поліпозного риносинуситу.Матеріали і методи. У статті наведено результати клініко-генеалогічного аналізу 290 пацієнтів із поліпозним риносинуситом. Цитогенетичне дослідження проведено 70 пацієнтам із різними типами поліпозного риносинуситу, в яких верифіковано спадкову схильність до захворювання.Результати досліджень та їх обговорення. Визначено спадкову схильність до поліпозного риносинуситу в 48,28 % хворих: 89,36 % у пацієнтів з аспіринзалежним, 64,38 % – гіпер-Ig E-асоційованим та 7,32 % залежним від порушення архітектоніки порожнини носа характером патології. Виявлено достовірні відмінності у кількісних характеристиках функціонального стану геному назальних епітеліоцитів у пацієнтів з аспіринасоційованим поліпозним риносинуситом, порівняно з алергічним, і контрольною групою за критерієм індексів хроматизації, ядерцевого, гетеропікнотичної Х-хромосоми і патологічно змінених ядер.Висновки. Виявлені зміни свідчать про зниження активності транскрипційно-трансляційних процесів при аспіринасоційованому поліпозному риносинуситі. Вивчені зміни показників функціонального стану геному епітеліоцитів слизової оболонки порожнини носа слугують об’єктивним підтвердженням гіпотези про епігенетичний характер формування патології.

Full Text
Published version (Free)

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call