ЗАСОБИ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ТА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ, ЩО ФОРМУЮТЬ ЗАГАЛЬНІ РАМКИ ДЛЯ ОДНАКОВОГО СТАВЛЕННЯ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА УПЕРЕДЖУЮТЬ ГЕНДЕРНУ НЕРІВНІСТЬ У ТРУДОВИХ ВІДНОСИНАХ: ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ТА УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Abstract

Метою статті є характеристика засобів правового захисту та правозасто-сування, що формують загальні рамки для однакового ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності та упереджують гендерну нерівність у трудових відносинах, а також стану українського законодавства у цій царині та відповідність його європейським стандар-там. Автор зазначає, що невикорінність проблеми гендерної нерівності в Україні, очевидно, стосується не тільки оплати праці. Просто це найбільш явна складова загальної проблеми і найбільш наочна. Однак, є питання, які також не сприяють викоріненню проблеми гендерної нерівності, бо взагалі вони або не згадуються або майже не використовуються у вітчиз-няному законодавстві на відміну від європейських стандартів, передбачених в acquis ЄС. Відмічається важливість однакового ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності, що упереджує гендерну нерівність у трудових відносинах у сучасному світі в цивілізованих країнах. Цьому питання присвячені норми acquis ЄС, які Україна взяла на себе зобов’язання поступово транспонувати у вітчизняне законодавство. Робиться висновок, що повномасштабне вторгнення рф в Україну та всі ті жахи, які випали на долю українського народу, не змінили рішучого українського вибору цивілізованого напряму свого розвитку щодо забо-рони дискримінації за гендерною ознакою в трудових відносинах. Українське законодавство поповнюється нормами, спрямованими на досягнення гендерної рівності в трудових відно-синах, з урахуванням європейських стандартів прав людини. Однак, на разі, варто конста-тувати наявність в чинному українському законодавстві лише визначення дискримінації, встановлення її заборони за різними ознаками, у тому числі і за гендерною, окреслення форм дискримінації, але фактичну відсутність засобів правового захисту та правозастосування, що формують загальні рамки для однакового ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності та упереджують гендерну нерівність у трудових відносинах так, як це сформо-вано за європейськими стандартами. Тому, крім змін, що очікують у Верховній Раді України на друге читання щодо до-повнення українського законодавства терміном «віктимізація», пропонується його доповнити відповідними нормами, що містять засоби правового захисту та правозастосування, що формують загальні рамки для однакового ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності та упереджують гендерну нерівність у трудових відносинах.