Політравма та поєднана травма: що спільного і які відмінності?

Abstract

Актуальність. Пацієнти з політравмою є найтяжчою категорією травмованих, потребують невідкладної протишокової терапії, багатьох хірургічних втручань, інтенсивної терапії у відділеннях реанімації, комплексного відновного лікування та значних фінансових витрат. Для виокремлення пацієнтів із політравмою з масиву постраждалих із поєднаними і множинними травматичними ушкодженнями проведено порівняльний аналіз об’єктивних показників гомеостазу, які характеризують синдром взаємного обтяження. Матеріали та методи. Для оцінки розладів функцій забезпечення життя організму і об’єктивного обґрунтування розвитку синдрому взаємного обтяження у постраждалих із закритою поєднаною травмою (ЗПТ) проведено аналіз гомеостазу за 50 показниками клінічно-лабораторних обстежень і інтегральної реографії тіла у 27 постраждалих із закритою ізольованою травмою — Abbreviated Injury Scale (AIS) ≥ 3, у 90 постраждалих із ЗПТ, в яких поєднувалось тяжке пошкодження (AIS ≥ 3) і нетяжке пошкодження (AIS ≤ 2), і у 96 постраждалих із закритою тяжкою поєднаною травмою (ЗТПТ), в яких поєднувались два тяжких пошкодження (AIS ≥ 3 кожного): при госпіталізації, через 6, 24 і 48 годин після надходження. Результати. За результатами проведеного порівняльного клінічно-статистичного аналізу встановлено, що у постраждалих із ЗТПТ, в яких поєднувались два тяжких пошкодження (AIS ≥ 3 кожне), розвинулися виражені специфічні розлади гомеостазу у відповідь на механічну травму, що знайшло відтворення у синдромі взаємного обтяження при госпіталізації постраждалих. Цих пацієнтів трактували як пацієнтів із політравмою. У постраждалих із ЗПТ, в яких поєднувалось тяжке пошкодження (AIS ≥ 3) і нетяжке пошкодження (AIS ≤ 2), синдром взаємного обтяження розвинувся тільки на третю добу після госпіталізації, потім його прояви поступово зникали, тому їх зараховували до пацієнтів із поєднаною травмою. Вірогідно встановити числове значення за шкалою ISS для поєднаної травми і політравми не вдалось, оскільки і в одній і в другій групі були пацієнти з тяжкістю пошкоджень за шкалою ISS понад 18 балів, проте у більшості пацієнтів із політравмою це число було вищим, ніж у пацієнтів із поєднаною травмою. Висновки. Сумарна анатомічна й анатомо-функціональна оцінка тяжкості пацієнтів із поєднаною травмою з урахуванням особливостей впливу синдрому взаємного обтяження дозволяє провести індивідуальну оцінку їх тяжкості та виокремити пацієнтів із політравмою, в яких анатомічна тяжкість не менше двох пошкоджень становить за шкалою AIS ≥ 3 балів, і вже при надходженні у травмованих виявляється синдром взаємного обтяження.