ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ЕКСТРАДИЦІЇ, ЯК ГАРАНТІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОСОБИ

Abstract

Метою статті є аналіз міжнародно-правових актів (міжнародних угод, конвенцій) щодо екстрадиції та їх вплив на українські процесуальні положення в цьому аспекті, що дасть нам зрозуміти, наскільки вони є правовою основою екстрадиції; обґрунтування правових підстав для екстрадиції, як гарантія забезпечення прав осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. Методи дослідження: використано комплексний аналіз нормативно-правових актів, наукової літератури та практики застосування кримінального процесуального законодавства. Результати: обґрунтовано, що міжнародно-правові угоди, договори щодо екстрадиції, ратифіковані Україною, є однією з форм співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю. В свою чергу, Конвенції, договори між державами й інші правові акти щодо видачи особи мають розрізнену систему міжнародно-правових інструментів. Зауважено, що загальновизнані міжнародні стандарти у галузі прав людини, зокрема щодо забезпечення права на життя, свободу та особисту недоторканність, на судовий захист тощо, мають принципове значення при видачі особи, що здійснила кримінальне правопорушення. Визначено, що певною мірою міжнародні норми про видачу правопорушників були систематизовані і відображені в кримінально-процесуальному кодексу України, положення якого є гарантією забезпечення прав особи, яка підлягає екстрадиції. Обговорення: метою екстрадиції є перешкода ухиленню від правосуддя за скоєний злочин. Аналізу конвенцій й КПК України довів, що правові положення є вичерпними і не підлягають розширювальному довільному тлумаченню.