Результати лікування хворих із нижньопоперековим больовим синдромом, де домінували прояви спондилоартрозу, із використанням радіочастотної денервації фасеточних суглобів у поєднанні з періартикулярним введенням місцевих анестетиків та стероїдних препараті

Abstract

Актуальність. Висока поширеність дегенеративно-дистрофічного ураження хребта при малій ефективності терапії спондилоартрозу робить актуальним дослідження щодо лікування нижньопоперекового болю, зумовленого переважно спондилоартрозом, інноваційним міні-інвазивним методом високочастотної денервації фасеточних суглобів у поєднанні з періартикулярним введенням місцевих анестетиків і стероїдних препаратів. Мета дослідження: визначити ефективність впливу радіочастотної денервації фасеточних суглобів у поєднанні з періартикулярним введенням місцевих анестетиків і стероїдних препаратів з урахуванням ранніх та віддалених результатів лікування на ліквідацію больового синдрому у хворих із нижньопоперековим больовим синдромом, в яких переважали прояви спондилоартрозу. Матеріали та методи. Проведений аналіз ранніх та віддалених результатів лікування 78 пацієнтів (37 чоловіків та 41 жінка віком від 51 до 79 років) із нижньопоперековим больовим синдромом, в яких провідним клінічним проявом був артроз дуговідросткових суглобів, які становили основну групу, та проведена радіочастотна денервація фасеточних суглобів (за допомогою апарата RFG-1A/RFG-1B фірми Radionics) у поєднанні з періартикулярним введенням місцевого анестетика та стероїдного препарату. Оцінка больового синдрому проводилася чотири рази — у доопераційному, післяопераційному періодах (протягом тижня), через три місяці та через один рік після лікування. Використовувалася візуальна аналогова шкала болю та опитувальник індексу непрацездатності Освестрі. Контрольну групу становили 136 пацієнтів (73 чоловіки та 63 жінки віком від 44 до 81 року) із нижньопоперековим болем із домінуванням проявів спондилоартрозу, які лікувались виключно за допомогою методу радіочастотної денервації фасеточних суглобів. Результати. Як відразу ж після проведеного лікування, так і через три місяці після його здійснення отриманий вірогідний результат лікування хронічного нижньопоперекового больового синдрому, зумовленого переважно ураженням дуговідросткових суглобів, як в основній, так і контрольній групах, що свідчить про ефективність обох методів лікування. Разом із тим відмічається чітка вірогідна різниця між основною та контрольною групами як відразу після проведеного лікування, так і через три місяці після його здійснення, що свідчить про вірогідну вищу ефективність методу радіочастотної денервації фасеточних суглобів у поєднанні з періартикулярним введенням місцевого анестетика та стероїдного препарату в ранньому післяопераційному періоді. У віддаленому періоді (через 1 рік після лікування) отриманий вірогідний результат лікування як в основній так і в контрольній групах, але відмінність у результатах лікування між цими групами відсутня. Висновки. Отримані результати в ранньому та віддаленому періодах після лікування свідчать про ефективність та безпечність як радіочастотної денервації фасеточних суглобів, так і радіочастотної денервації фасеточних суглобів у поєднанні з періартикулярним введенням місцевого анестетика та стероїдного препарату у хворих із нижньопоперековим больовим синдромом, де домінують прояви спондилоартрозу. Вірогідно кращі результати в ранньому періоді отримані в групі пацієнтів, яким проводилось поєднання радіочастотної денервації фасеточних суглобів із періартикулярним введенням місцевого анестетика та стероїдного препарату. Тоді як у віддаленому періоді (через 1 рік після лікування) така відмінність між основною та контрольною групами відсутня. Періартикулярне введення місцевих анестетиків та стероїдів ефективне в короткотерміновій перспективі, а радіочастотна денервація фасеточних суглобів ефективна як у короткотерміновій, так і в довготерміновій перспективі. Обидві методики можуть бути рекомендовані до включення в алгоритм лікування фасеточного синдрому при неефективності консервативного лікування.