СПЕЦИФІКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ДО ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ

Abstract

В статті представлено результати аналізу наукових поглядів щодо специфіки професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників в цілому та до іншомовної комунікативної компетентності в країнах Європи зокрема. Досліджується проблема уніфікації підготовки фахівців з охорони кордону на основі європейського досвіду з метою подальшого використання передових ідей для модернізації системи професійної підготовки персоналу Державної прикордонної служби України. Автором здійснено аналіз використання цього досвіду з метою подальшого впровадження в систему професійної підготовки персоналу Державної прикордонної служби України. Проаналізовано Болонський і Копенгагенський процеси професійної підготовки спеціалістів, визначено єдині стратегічні пріоритети: забезпечення якості освіти, працевлаштування, визнання навчання та мобільності.
 Відповідно до проведеного аналізу нормативно-правових актів, у яких містяться вимоги до рівня професійної готовності офіцерського складу Державної прикордонної служби України, автором узагальнено, що офіцер-прикордонник повинен ефективно взаємодіяти в інтересах охорони кордону з представниками прикордонної охорони суміжних держав, правоохоронних органів України, органів самоврядування, володіти стратегією і тактикою ділової бесіди та публічного виступу, дотримуватись норм службової етики, психології та культури спілкування, знати і вміти застосовувати на практиці комунікативні методи та прийоми управлінського впливу.
 Автором було вивчено чотири основні структури базової підготовки співробітників прикордонних служб (держави, де прикордонники проходять аналогічну підготовку, що й співробітники поліції; держави, де прикордонники спочатку проходять поліцейську підготовку, а потім також спеціальну підготовку щодо охорони кордону як додаткову частину до базового навчального курсу; держави, де співробітники поліції й прикордонної служби проходять підготовку окремо; держави, де використовується інший вид підготовки, наприклад підготовка співробітників служби імміграції).