КОГНІТИВНІ СТРАТЕГІЇ УНИКНЕННЯ В ОСІБ ІЗ СОЦІАЛЬНИМ ТРИВОЖНИМ РОЗЛАДОМ У ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ ДО УМОВ ВІЙНИ

Abstract

Стаття присвячена питанням адаптації до складних життєвих обставин людей із соціальним тривожним розладом. У статті аналізуються та висвітлюються стратегії опанування дистресу через уникнення, а також їхня роль у патогенезі соціальної тривоги й фобії та адаптації до умов війни. Обговорюється теоретичний взаємозв’язок між когнітивними стратегіями уникнення, соціальною тривогою та розвитком посттравматичних порушень. Зазначене обумовлює актуальність обраної теми. У статті продемонстровані результати емпіричного дослідження впливу когнітивних стратегій уникнення на психоемоційний стан осіб із соціальним тривожним розладом у контексті воєнного періоду. Автор вказує на те, що уникнення може бути короткостроковою спробою контролювати психоемоційний стан та адаптуватися до стресових обставин воєнного періоду. Зазначено, що особи із соціальним тривожним розладом в анамнезі мають вищу схильність до використання стратегій когнітивного уникнення, що в довгостроковій перспективі можуть поглибити соціальну фобію та обмежити адаптацію і якість життя. Означені стратегії є основним предиктором психоемоційного дистресу в робочій та повсякденній діяльності, а також корелюють зі зростанням клінічної симптоматики соціального тривожного розладу та психоемоційним дистресом через соціальне уникнення. Автор зазначає, що соціальне уникнення, яке може бути наслідком стратегій когнітивного уникнення, також може сприяти погіршенню клінічних симптомів соціального тривожного розладу. Відмова від соціальних ситуацій або уникнення соціальних взаємодій може призвести до соціальної ізоляції та подальшого заглиблення тривожних симптомів. Крім того, погіршення самоусвідомленості та емоційної гнучкості може бути результатом надмірного використання стратегій уникнення. Це може ускладнити процес адаптації до стресових ситуацій та опрацювання травматичного досвіду. Додатково продемонстровано вплив вимушеного переселення через війну як одного з модифікуючих факторів загострення проблем асоційованих як із травматичним досвідом, так і із соціальним тривожним розладом. Дослідження підкреслює важливість розгляду індивідуальних переконань та стратегій уникнення в контексті соціальної фобії, а також необхідність розвитку програм психосоціальної підтримки для цільової групи.