АКТУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОВІРЧОГО УПРАВЛІННЯ В РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ

Abstract

У статті досліджуються актуальні особливості довірчого управління в реалізації права державної власності. Автор вказує, що законодавство України передбачає особливості та порядок тимчасової передачі об'єктів державної власності в користування шляхом довірчого управління, оренди, лізингу тощо. За таких умов у науці з'являється значна кількість правових конструкцій, у тому числі інститут довірчого управління, що потребують належного правового регулювання відповідно до вимог часу.
 Особливість інституту довірчого управління полягає в тому, що він дозволяє усунути недоліки у правовому регулюванні управління державною власністю, надає можливості суб'єктам правовідносин визначати свою поведінку щодо ефективного управління довіреним майном, сприяє швидкій реакції на зміни кон'юнктури ринку чи умов договору.
 Досліджуючи думки багатьох вчених, автор порівнює поняття довірчого управління та довірчої власності; аналізує зміст конструкції договору управління майном; характеризує критерії, яким має відповідати майно, що передається в довірче управління. Особливу увагу автор приділяє питанню порівняння таких правових конструкцій, як «довірче управління» та «оперативне управління», що характерне для реалізації прав державної власності.
 Вивчаючи альтернативи довірчому управлінню автор порівнює його із фідуціароним управлінням майном. Також аналізу підлягало поняття довірчої власності, що було введено у 2019 році в законодавств України як вид забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. Щодо запровадження правового інституту довірчої власності як способу забезпечення зобов'язань, то автор вважає, що вона багато в чому дублює функції іпотеки. Якщо зважати на очевидні проблеми у правовому визначенні даної правової конструкції, присутній ризик того, що даний вид забезпечення на практиці широкого застосування не знайде.
 Як висновок автор вказує, що в наш час законодавчо загальні правила про довірче управління в Україні не визначені. Узгодження потребують не лише норми окремих законів і Цивільного кодексу України, а навіть норми окремих книг кодексу. Лише після усунення виявлених розбіжностей і неоднозначних трактувань можна буде говорити про ефективне довірче управління.