Соціальна профілактика негативних явищ: віктимологічний контекст

Abstract

У представленому дослідженні розглядаються наукові позиції вчених щодо особливостей обґрунтування негативних соціальних явищ, засновані на детермінованому підході та теорії деструктивної особистісно-соціальної інтеракції, яка є формою реалізації сутнісних та предметно-змістовних характеристик особистості та суспільства. Охарактеризовано різні погляди дослідників щодо проблеми поведінки особистості як способу взаємодії її з суспільством. Доведено,що знання сутності та закономірностей походження та розвитку негативних явищ служить основою теоретичного конструювання та соціально-практичного використання інноваційної моделі системи соціальної профілактики. Визначено профілактику як важливий засіб запобігання розвитку будь-яких негативних процесів на ранніх стадіях з метою попередження можливих психологічних, фізичних та соціокультурних проблем у конкретних індивідів або груп ризику. Проаналізовано сутність та завдання соціальної профілактики, спрямованої на попередження та усунення глибинних причин та умов, що прямо чи опосередковано здійснюють негативний вплив на вчинки та дії людини. Визначено, що віктимність особистості є складним соціальним явищем, соціальною патологією, а її виникнення пов'язане з рівнем розвитку в суспільстві негативного, деструктивного контексту. Подано визначення віктимологічної профілактики, яку слід розуміти як включену в соціальну систему попередження негативних явищ підсистему загально-соціальних та спеціально-кримінологічних заходів, спрямованих на зниження індивідуальної та масової віктимності за допомогою усунення негативних віктимних характеристик поведінки, нейтралізації передумов виктимізації у вигляді сукупності індивідуально спрямованих заходів шляхом виявлення, нейтралізації та попередження особистісних та факторних детермінант даного процесу. Зазначено об'єкти віктимологічної профілактики: соціальні причини та умови віктимізації громадян; особистісні причини та умови віктимізації; характер особистісно-соціальної взаємодії жертви з навколишнім соціальним середовищем; особистість та спосіб життя жертв негативних життєвих обставин та віктимогенних особистостей. Виявлено, що віктимологічний контекст соціальної профілактики дозволяє осмислити багаточисельні соціальні проблеми людини в ситуації стресу, біди, горя, насильства, залежності, деривації, здійснює проникнення в сутність важливих особистісних процесів, розкриваючи резерви та можливості соціального оздоровлення суспільства та людини.