ІНТЕГРАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В СОЦІАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Abstract

У статті розглядається інтеграція дітей з особливими освітніми потребами в соціальне середовище в сучасних умовах. Досліджено особливості розвитку дітей з особливими потребами, розглянуто своєрідність їхньої взаємодії із соціальним середовищем. Розкрито поняття «соціалізація» та його головні компоненти. Охарактеризовано своєрідні особливості розвитку дітей з особливими освітніми потребами, які здатні сприяти розвитку й вдосконаленню інших здібностей та особливостей учнів, а неспроможність задовольнити деякі потреби в конкретній діяльності дає можливість компенсувати її розвиток шляхом досягнення успіхів в інших сферах життя. Встановлено, що на соціалізацію дітей з особливими потребами впливають багато чинників та мікрочинників, від яких залежить подальший розвиток дитини. Визначено, що головною організаційною формою соціальної адаптації та інтеграції в суспільство дітей з особливими потребами в умовах освітнього середовища є інклюзивне навчання, яке включає таких дітей до соціального середовища. Соціалізація осіб з особливими освітніми потребами також відбувається і в інших типах навчальних закладів, наприклад, навчально-реабілітаційних центрах та навчально-виховних комплексах. Їх умови відкривають широкі можливості для соціалізації таких дітей, а також формують у них здатність змінювати середовище, впливаючи на нього. Розглянуто виховання дітей з особливими потребами в сім’ї, метою якого є показати їх значимість для суспільства та розкрити потенціал їхніх можливостей для інтеграції дітей в соціальне середовище. Охарактеризовано батьківську компетентність як важливий чинник розвитку дитини з особливими освітніми потребами. Встановлено, що сім’я є найкращим середовищем для розвитку особистості дитини, головним інститутом виховання, який відіграє значну роль в розвитку суспільства, особливо якщо ця дитина обмежена у своїх можливостях. Саме батькам та іншим членам родини належить вирішальна роль у тому, щоб дитина розвивалася, соціалізувалася, ставала особистістю, яка може приймати самостійні рішення та займати активні життєві позиції. У статті обґрунтовані причини нежиттєздатності сучасної системи «роботи з родиною». Визначено вплив батьків дітей з особливими потребами на систему надання реабілітаційних послуг та на прийняття державних рішень у цій сфері.