Аналіз віддалених результатів комплексного лікування ішемічної хвороби серця упацієнтів із предіабетом та явним цукровим діабетом

Abstract

Актуальність. Попри сучасні методи діагностики та лікування порушень обміну глюкози, цукровий діабет (ЦД) залишається незалежним фактором ризику та удвічі збільшує кількість серцево-судинних подій (ішемічна хвороба серця (ІХС), ішемічний інсульт, смерть). Ефективність сучасних методів реваскуляризації міокарда у хворих з цукровим діабетом потребує подальшого вивчення. Мета: оцінка факторів ризику та віддалених результатів реваскуляризації коронарних артерій у пацієнтів із ішемічною хворобою серця та супутнім предіабетом або явним ЦД. Матеріали та методи. У ретроспективному дослідженні брали участь 120 пацієнтів із ІХС, яким було проведено реваскуляризацію коронарних артерій. Залежно від глікемічного статусу пацієнти були розподілені на дві групи: І група (основна група)— хворіли на предіабет або ЦД (n=58); ІІ група (контрольна група)— пацієнти без порушення глікемії (n=62). Ступінь ураження коронарних артерій визначали за результатами коронарографії. Результати лікування у пацієнтів обох груп оцінювали за наявністю прогресування атеросклерозу коронарних артерій (повторні втручання з приводу появи нових атеросклеротичних уражень або рестенозу попередньо імплантованого стента) та показниками летальності. Середній термін спостереження хворих у двох групах становить 3роки (мінімальний— 24місяці). Результати. У пацієнтів І групи, із предіабетом та явним ЦД, переважає трисудинне ураження коронарних артерій (43,1 vs 16,1%, p<0,05); хронічна оклюзія судин серця діагностується частіше, ніж у пацієнтів ІІ групи (43,1 vs 25,8%, p<0,05), що характеризує більш тяжчий перебіг захворювання. Ухворих основної групи порівняно із групою контролю захворюваність на інфаркт міокарда (45,9 vs 33,9%, відношення шансів (OR) 6,1 (95% довірчий інтервал (ДІ) 2,76–13,6) p<0,05), інсульт (13,8 vs 3,2%, OR 4,8 (95% ДІ 0,97–23,6) p<0,05) та хронічну ниркову недостатність (10,3 vs 1,6%, OR 7,0 (95% ДІ 0,82–60,4) p<0,05) є вірогідно більшою. На відміну від пацієнтів без ЦД, у хворих першої групи показники систолічної функції серця вірогідно нижчі (48,9±11,9% vs 54,61±7,56%, p<0,05). Черезшкірне коронарне втручання є методом вибору реваскуляризації коронарних артерій у пацієнтів із ІХС, проте аортокоронарне шунтування частіше застосовується за наявності ЦД (24,1 vs 6,5%, p<0,05). Прогресування атеросклерозу коронарних артерій переважає у пацієнтів із порушеним обміном глюкози (19,0 vs 6,5%, OR 3,4 (95% ДІ 1,01–11,3) p<0,05). Летальність у пацієнтів І групи є вищою (12,1 vs 1,6%, OR 8,4 (95% ДІ 1,00–70,3) p<0,05). Висновки. Багатосудинне ураження коронарних артерій обумовлює гірший прогноз у пацієнтів із цукровим діабетом. Розвиток повторних порушень кровообігу спостерігається частіше у хворих із порушеним обміном глюкози. Наявність даної патології вірогідно збільшує ризик розвитку інфаркту міокарда, інсульту та хронічної ниркової недостатності.