Завдання кримінального законодавства: українські реалії та зарубіжний досвід

Abstract

Кримінальне законодавство, поза залежності від того, в якій формі воно існує (кодифікований нормативно-правовий акт чи низка законів, які передбачають кримінальну відповідальність), завжди має (повинно мати) цілий ряд основних інститутів, які, по суті, визначають зміст, характеристики, ознаки такого законодавства. Причому, по-перше, наявність таких інститутів є обов’язково необхідним, а, по-друге, для більш реальної оцінки саме змісту цього законодавства вони повинні бути закріплені у законодавчому визначенні. Одним з таких основних інститутів є завдання кримінального законодавства, тобто те, що призначене для виконання при застосуванні саме цього законодавства. Українське кримінальне законодавство протягом ХХ – ХХІ сторіч мало три КК (1922, 1927 і 1960 років) і КК 2001 року, який діє зараз. Всі вони мали і мають визначення таких завдань. Причому, вони мають як спільні ознаки, так і ознаки, які відрізняються. Це виглядає природно, тому що завдання КК на кожному етапі розвитку державності, багато в чому, є «похідними» від тих загальних політичних, соціаль-но-економічних, правових та інших процесів, які відбуваються на кожному конкретному етапі розвитку державності. Дослідження, які проводяться з цього приводу, можливо розділити на два основні напрямки. Перший - це дослідження вітчизняного досвіду, сучасного стану кримінального законодавства та розробка відповідних проектів законодавства та необхідних рекомендацій. Другий напрямок - проведення порівняльно-правових досліджень, які повинні надати можливість вивчення досвіду зарубіжних країн щодо завдань кримінального законодавства. Здійснення дослідження саме у порівняльно-правовому напрямку дає змогу сформулювати низку положень. Перше, яке є більш формальним, пов'язане з тим, що країни, кримінальне законодавство яких аналізувалось, можливо розділити на дві загальні групи: де визначення завдань такого законодавства є і де його немає. В свою чергу, у тих країнах, де таке визначення існує, воно має вираз у двох видах: більш широке і менш широке, тобто більш стисле. Аналіз визначень завдань кримінального законодавства, що існують, дозволяє відзначити, що традиційним в них є визначення об’єктів охорони кримінального законодавства. В той же час, відносно впливу його застосування на конкретну особу (групу осіб, населення), слід констатувати, що тут є розбіжності термінологічного та змістовного характеру. Ще один, більш загальний, висновок полягає в тому, що завдання кримінального законодавства повинно надавати можливість реалізації двом основним положенням. Перше, воно повинно «оприлюднювати» для усіх положення про те: для чого існує в державі кримінальне законодавство, яке завдання має держава, приймаючи відповідне законодавство. Друге: закріплення та проголошення завдання кримінального законодавства дає змогу його виконання при практичному застосуванні.