Abstract
Вивчення гострої та хронічної токсичності є обов’язковим етапом дослідження нових лікарських засобів, що дозволяє оцінити небезпечність речовин для здоров’я за умов короткотривалої дії та визначити клас токсичності й широту терапевтичної дії. Саме тому метою роботи було вивчити гостру та хронічну токсичність кардіопрепарату «Бендамін», зокрема визначення толерантних, токсичних і середньо-смертельних доз для лабораторних тварин. Експериментальні дослідження проведені у відповідності до вимог лікарсько-біологічного експерименту з підбору аналогів, постановці контролю, дотриманню однакових умов годівлі та утримання під час проведення досліду та обліку результатів. Гостру токсичність препарату «Бендамін» вивчали на щурах та мишах за одного шляху введення – внутрішньошлункового, який передбачається для застосування у ветеринарній практиці. Метою визначення хронічної токсичності препарату «Бендамін» є виявлення шкідливої дії препарату у випадках його довготривалого введення в організм дослідних тварин.
 При визначенні гострої токсичності кардіопрепарату «Бендамін» визначити величину DL50 не вдалося, що вказує про низьку токсичність досліджуваного засобу. Таким чином DL50 препарату за внутрішньошлункового введення білим мишам є більшою за 5000 мг/кг м. т. Препарат “Бендамін” після введення в шлунок білим мишам та щурам у максимально допустимій кількості не викликає клінічних ознак отруєння та відхилень у поведінці. Згідно з ГОСТ 12.1.007-76, Бендамін, за внутрішньошлункового введення, за ступенем небезпечності відноситься до 4 класу токсичності – малотоксичні речовини.
 Упродовж періоду досліджень із визначення хронічної токсичності препарату «Бендамін» вірогідних змін у поведінці дослідних тварин не спостерігали. Слід відзначити про незначне пригнічення стану організму щурів дослідної групи, які одержували 10-кратну дозу препарату. У дослідної групи щурів, яким вводили препарат у 10-кратній дозі, встановлено пригнічення протеїнсинтезувальної та дезінтоксикаційної функції печінки. Також встановлено порушення функціонального стану печінки, на що вказує підвищення активності амінотрансфераз у їх крові.
Highlights
DL50 of drug for intragastric administration of white mice is greater than 5000 мg/кg b. w
During the period of research to determine the chronic toxicity of the drug «Bendamin» probable changes in the behavior of experimental animals were not observed
It should be noted the slight inhibition of the body of the rat experimental group receiving a 10-fold dose of the drug
Summary
Після внутрішньошлункового введення препарату у вище вказаних дозах ознак інтоксикації у щурів не спостерігали: тварини були охайними, активними, мали задовільний апетит, процеси сечовиділення і дефекації були в нормі, реагували на звукові та світлові подразники, порушення дихання та судом не відзначали. Лише встановлено короткочасне пригнічення лабораторних тварин, яким задавали препарат у дозі 5000 мг/кг, що пов’язано з введенням в організм тварин великої кількості препарату. Т. Результати з визначення гострої токсичності препарату «Бендамін» при внутрішньошлунковому введенні білим мишам наведені у таблиці 2. Загибелі білих мишей за внутрішньошлункового введення препарату «Бендамін» у відповідних дозах не спостерігали. Т. Тому у розгорнутому досліді «Бендамін» вводили у дозі 5000 мг/кг маси тіла, використовуючи по 6 білих мишей та щурів. 3), після одноразового внутрішньошлункового введення препарату «Бендамін» в дозі 5000 мг/кг маси тіла загибелі мишей та щурів не виявили. Встановлено, що препарат «Бендамін» у вказаній дозі не впливав на масу тіла тварин та вагові коефіцієнти маси внутрішніх органів При визначенні коефіцієнтів маси внутрішніх органів лабораторних тварин, встановлено незначне зменшення вагового коефіцієнта печінки як у мишей, так і у щурів
Sign-in/Register to view highlights & summary Sign-in/Register to access full text options 
Free) 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call
