Abstract

The article deals with the literary analysis of Volodymyr Yermolenko's novel „The Ocean Catcher. History of Odyssey” as a sample of postmodern prose. In modern literary criticism, this is the first attempt at a scientific study of the work. Volodymyr Yermolenko is a scientist-philosopher and political scientist, author of scientific works, translator, essayist, TV presenter. „Ocean catcher. The Story of Odysseusˮ is his first experience in the field of fiction. The novel is like a continuation of the plot of Homer's „Odysseyˮ, but the writer only starts from the ancient plot and the mythical hero. He develops his own myth of good and evil, guilt and redemption, the search for meaning in life and finding one's own identity. His hero interacts with women, not so much seeking pleasure, as seeking to know love in its various manifestations. He analyzes his life, travels to places where he has been, and even descends into the realm of the dead to ask forgiveness from those he has offended. The poetics of the novel fit perfectly into the canon of postmodernism: author's myth; saturation of the text with philosophical reflections; introduction of several narrators; intertextuality, associations, contamination of several myths (Ariadne and Theseus, Dionysus, Cassandra). Synthetic genre structure – a combination of elements of adventure novel, travelogue, love novel, myth novel. Analysis of the novel convinces in the postmodern poetics of the work.

Highlights

  • У кожного з них Одіссей просив пробачення, але не від усіх його отримав

  • Амбівалентність образів головних героїв, вільне оперування міфологічним матеріалом, його переосмислення, доповнення, численні інтертекстуальні звязки й асоціації, оригінальна наративна структура тексту – усе це вписує роман „Ловець океану

Read more

Summary

Introduction

В. Єрмоленко зберігає найважливішу характеристику головного героя – його аналітичні здібності, але сюжет будує абсолютно оригінально: гомерівський епос завершується поверненням царя Ітаки під виглядом жебрака, перемогою над численними непроханими гостями, котрі сватались до Пенелопи, і воззєднанням родини. Я закохав Навсикаю в себе, але потім пішов від неї у море. Але тільки для того, щоб плюнути мені в обличчя (Єрмоленко, 2017), – гірко розмислює Одіссей і вирішує пройти шлях виправлення.

Results
Conclusion

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call

Disclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.