«Суд, встановлений законом» як елемент права на справедливий судовий розгляд в цивільному судочинстві

Tetiana Tsuvina

doi:10.36695/2219-5521.2.2019.24

Abstract

У статті проводиться дослідження еволюційного тлумачення вимоги «суд, встановлений законом» як елемента права на справедливий судовий розгляд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у практиці Європейського суду з прав людини. Обґрунтовується, що зазначена вимога охоплює не лише правову основу існування «суду», однак і дотримання судом правил, якими він має керуватися, а також склад суду у конкретній справі. На підставі зазначеного виокремлюються інституційна, процесуальна та компетенційна складові цієї вимоги. Інституційна складова відбиває судоустрійний аспект та передбачає створення відповідного суду, набуття особою статусу судді та перебування на посаді судді відповідно до норм національного законодавства. Процесуальна складова відбиває правомірність участі кожного конкретного судді у розгляді відповідної справи. Компетенційна складова передбачає правильне застосування правил юрисдикції та використання судом при розгляді та вирішенні справ виключно повноважень, передбачених процесуальним законодавством.

Highlights

The article is devoted to such an element of the right
impartial tribunal established by law
necessary in the opinion of the court in special circumstances where publicity would prejudice the interests of justice

Summary

Introduction

Вимога «суду, встановленого законом», окрім іншого, передбачає дотримання вимог щодо призначення складу суду у конкретній справі, а, отже, вимагає перевірки легітимності участі кожного із суддів у розгляді відповідної справи. 6 ЄКПЛ через те, що голова суду, користуючись недостатньою чіткістю норм національного законодавства, без достатніх на те підстав вилучив справу заявника із провадження іншого судді, який був призначений для її розгляду, та розглянув справу і ухвалив рішення у той же день самостійно.

Results

Conclusion