МЕТОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ У БАНКАХ

Abstract

Обґрунтовано, що загострення кризових ситуацій у реальному секторі економіки України в цілому і на фінансовому ринку зокрема, не впливає першочерговість кредитування як каналу формування фінансових ресурсів суб’єктів економічної діяльності та домашніх господарств.Метою статті є систематизація теоретико-методичних підходів до управління кредитним ризиком в умовах зростання проблемної кредитної заборгованості в банківській системі.Здійснено порівняльний аналіз основних підходів до поняття «кредитний ризик». Авторами статті кредитний ризик трактується як наявний, або потенційний, ризик для надходжень і капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов’язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди з банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання.Уточнено підходи до відбору адекватних показників для визначення рівня кредитного ризику на макро- і мікрорівні функціонування банків. Визначено чинники, які впливають на рівень кредитного ризику банківської системи в цілому та окремого банку. Проаналізовано банки України за рівнем ризику кредитного портфеля юридичних осіб за допомогою виокремлення трьох кластерів. Виявлено негативні аспекти, що зумовлюють необхідність посилення контролю за кредитними ризиками і пошуку шляхів їх мінімізації. Отримано висновок про те, що методи управління кредитним ризиком варто розглядати на мікро-, макро- і мезорівні.Мікроекономічні методи управління кредитним ризиком розглянуто на рівні окремого кредиту і на рівні кредитного портфеля.На макроекономічному рівні методи управління кредитним ризиком банків запропоновано поділяти на загальнодержавному рівні (створення державних гарантійних фондів, уніфікація законодавчої та нормативної бази, інтеграція інформаційного простору в державі) і на рівні банківської системи України (моніторинг кредитного ризику банківської системи, нагляд за накопиченням кредитного ризику).Мезорівень запропоновано визначати на основі уніфікації підходів оцінювання та управління кредитним ризиком через розроблення заходів щодо міжнародної фінансово-інформаційної взаємодії, створення стабілізаційних фондів і визначення міжнародних кредитних рейтингів.