Обґрунтування можливості використання одноплощинного шарнірного апарата зовнішньої фіксації для лікування контрактур пальців кисті

Abstract

При стійких довготривалих контрактурах після травм, включаючи артрогенні, доцільне використання апаратів зовнішньої фіксації. Мета роботи: надати біомеханічне обґрунтування для використання одноплощинного шарнірного апарата зовнішньої фіксації для лікування контрактур у міжфалангових суглобах пальців кисті. Матеріали та методи. Шляхом математичного моделювання вивчалася біомеханічна робота пристрою для лікування контрактур суглобів пальців кисті однобічної одноплощинної конструкції. Результати й обговорення. У математичній моделі біомеханічну роботу даного апарата зовнішньої фіксації можна поділити на дві частини: активну механічну роботу накладної системи та пасивну роботу кістково-суглобного вузла. Суглоб у розрахунках може бути поданий у вигляді пружного шарніра. Сила, що необхідна для щоденного прикладання під час лікування, становить 21 Н, що відповідає 1 градусу повороту у хворому суглобі. Пристроєм необхідне активне зусилля розвивається й передається через два кісткові різьбові стрижні на середню чи дистальну фаланги. Аналітичні вирази дають змогу визначити поздовжні зусилля, що діють у дистальній, проксимальній пластині та поворотному механізмі в будь-який момент роботи апарата зовнішньої фіксації. Висновки. Проведене дослідження дає підстави вважати, що використання одноплощинного одностороннього апарата забезпечує умови для дозованого повороту в суглобі та подолання пружних характеристик різного ступеня вираженості.