Стан та основні проблеми лісорозведення в Україні

Abstract

Ґрунтовий покрив України внаслідок надмірної розораності земель потерпає від деградації. Одним із основних шляхів призупинення та запобігання деградаційним процесам є оптимізація структури земельного фонду України, зокрема збільшення площі лісів. Стратегічним завданням лісового господарства на найближчу перспективу є доведення лісистості держави до нормативного рівня – 20 %. Для цього потрібно заліснити близько 3 млн га земель. Залісненню насамперед підлягають деградовані та малопродуктивні землі, виведені із сільськогосподарської експлуатації. Наведено аналіз статистичних матеріалів щодо лісорозведення в Україні упродовж 2010 – 2014 рр. ( у рамках виконання Державної цільової програми «Ліси України» на 2010–2015 рр.) та 2016–2018 рр., а також результати наукових досліджень щодо оцінювання лісорослинного потенціалу малопродуктивних земель, зокрема комплексу засолених ґрунтів, переданих під заліснення Полтавському ОУЛМГ. Показано, що в Україні загальна площа прийнятих, але незаліснених земель становить 44 777 га, причому 96,9 % цієї площі припадає на лісові підприємства степової зони. Приживлюваність та особливо збереженість створених під час лісорозведення 1–3-річних лісових культур є дуже низькими – 66,4 і 60,9 % відповідно. Доведено, що залісненню малопродуктивних земель, зокрема заплавних місцезростань, які з високою імовірністю представлені засоленими ґрунтами, має передувати обстеження з метою визначення рівня їхньої лісопридатності та загалом доцільності заліснення. Окреслено низку питань, вирішення яких дасть змогу підвищити ефективність лісорозведення та сприятиме доведенню лісистості України до оптимального рівня. Ключові слова: малопродуктивні землі, заліснення, лісопридатність ґрунтів, приживлюваність і збереженість лісових культур.