«Божественне» насилля як складова соціального насилля

Abstract

У статті досліджується одна з форм насилля, домінантна на певному етапі соціальних трансформацій, – «божественне» насилля, яке ґрунтується на вірі та реалізується шляхом сакралізації насильницьких дій. Зазначається, що реалізація «божественного» насилля відбувається через віру в харизматичного лідера, віру у незмінність світу, віру у чудесний світ. Особлива увага присвячена складовим «божественного» насилля: магічному та ритуальному (або ритуально-символічному) мисленню. Роль магічного мислення у «божественному» насиллі – підбір правильної інтерпретації необхідності його здійснення, сакралізація жертв насилля через пояснення їх загибелі дією закону вищого замислу та випробовуванням вищих сил. Утвердження «божественного» насилля позначається появою і включенням до культури певних символів, проведенням нових соціальних ритуалів, які у подальшому стають складовими і «раціонального» насилля. Задача соціального ритуалу – здійснити колективний акт непрямого насилля. Проведення соціальних ритуалів як складових соціальних трансформацій відбувається у момент, коли насилля проходить стадію пароксизму і утверджується у масовій свідомості ідея необхідності миру, порядку, злагоди. Визначено, що інструментом «божественного» насилля є встановлення нового відліку історичного часу.