Симуляційне навчання з надання екстреної медичної допомоги

Abstract

Актуальність. Реформування системи навчання висуває на перший план проблему вдосконалення медичної освіти. Актуальним залишається підвищення рівня володіння практичними навичками під час надання екстреної медичної допомоги. Симуляційне навчання є найбільш прийнятним у даній ситуації. Головні ознаки симуляційного навчання — це можливість використання муляжів, манекенів або статистів для повноти та реалістичності моделювання об’єкта; відпрацювання конкретних практичних навичок за чітким алгоритмом дії з використанням сучасної апаратури та без завдання шкоди здоров’ю людини; відпрацювання командної роботи в імітованій конкретній ситуації. Мета: провести аналіз ефективності симуляційного навчання студентів старших курсів з надання екстреної медичної допомоги на кафедрі медицини катастроф Запорізького державного медичного університету. Матеріали та методи. Був проведений ретроспективний аналіз ефективності симуляційного навчання студентів п’ятого та шостого курсів за 2015–2017 навчальний рік. Ефективність навчання оцінювалась за допомогою тестування, анкетування та залікового оцінювання практичних навичок на муляжах та манекенах. Результати. У створеному навчально-тренувальному класі навчання проводиться згідно з робочою програмою з використанням додаткового оснащення. Заняття давали теоретичні знання та практичні навички первинного огляду критичного хворого, відновлення та підтримки прохідності дихальних шляхів, компресії грудної клітки, внутрішньовенного та внутрішньокісткового введення медикаментів, роботи з автоматичним зовнішнім та професійним дефібриляторами, роботи в команді, тимчасової зупинки зовнішньої кровотечі, вивчались сучасні способи транспортної іммобілізації, проведення первинного медичного сортування. Оцінка виживання знань та практичних навичок у студентів п’ятого курсу проводилася через рік, під час проходження ними курсу дистанційного навчання. Аналіз навчання показав, що студенти п’ятого та шостого курсів мають достатні теоретичні знання щодо алгоритму базової серцево-легеневої реанімації (82,2 ± 2,4 % та 89,2 ± 3,8 % відповідно); знання основних медикаментів, які використовуються під час розширеної серцево-легеневої реанімації (78,6 ± 2,4 % та 85,7 ± 2,4 % відповідно); вміння якісно проводити компресійні стиснення грудної клітки (88,2 ± 1,2 % та 89,4 ± 1,8 % відповідно), але низький рівень володіння практичними навичками відновлення прохідності дихальних шляхів (32,8 ± 2,2 %); роботи з автоматичним зовнішнім (18,5 ± 2,0 %) або професійним (16,3 ± 2,0 %) дефібриляторами; катетеризації периферійної вени або внутрішньокісткового доступу (17,3 ± 2,0 %). Висновки. Симуляційне навчання дає змогу студентам опанувати означені практичні навички в достатньому обсязі.