Дослідження ЕЕГ-предикторів нейромедіаторної і нейрогліальної активності, особливостей перебудови міжцентральних відносин мозку у пацієнтів з тяжкою ЧМТ

Abstract

Метою цього дослідження було вивчення впливу Цитофлавіну на перебудову міжцентральних відносин мозку, зміни нейромедіаторної і нейрогліальної активності в пацієнтів із тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ). Матеріал і методи дослідження. Дослідження проводилося в 2011–2014 роках у ДОКТМО на базі кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ФПО Донецького національного медичного університету ім. Горького. Обстежено 60 пацієнтів із діагнозом «тяжка черепно-мозкова травма». Дизайн дослідження: відкрите проспективне дослідження за типом «випадок-контроль», що проводиться в групі пацієнтів із тяжкою ЧМТ. Рівень порушення свідомості при надходженні до стаціонару від 4 до 8 балів за шкалою коми Глазго, вік від 20 до 70 років. 1-ша група складалася з 30 пацієнтів, які отримували терапію за стандартним протоколом. 2-га група — з 30 хворих, які отримували, крім терапії по протоколу, препарат Цитофлавін із першої доби після отримання травми у вигляді інфузійного розчину 5 мл в 100 мл фізіологічного розчину 1 раз на добу (в 1-й групі — плацебо) внутрішньовенно повільно крапельно протягом 7 діб. Досліджували електричну активність мозку у хворих із тяжкою ЧМТ методами кількісної електроенцефалографії за допомогою інтегрального кількісного аналізу, внутрішьно- і міжпівкульної когерентності досліджуваних частотних діапазонів. Результати та обговорення. На першому етапі дослідження падіння рівнів міжпівкульної когерентності, виявлене в обох групах хворих із тяжкою ЧМТ, з вираженою синхронізацією біопотенціалів неокортексу справа (посилення внутрішньопівкульної когерентності потиличної кори з центральними і фронтальними ділянками (С4-О2 і Fр2-T4)) відображало крайню напруженість гомеостазу ЦНС і домінування неспецифічної аварійної адаптації з ознаками зриву адаптаційних можливостей. У хворих із тяжкою ЧМТ встановлено нейрофізіологічні ЕЕГ-предиктори феномена функціонального роз’єднання півкуль: істотне ослаблення міжпівкульної взаємодії в альфа-частотному діапазоні ЕЕГ у всіх симетричних відділах мозку — Fp1-Fp2, T3-T4, C3-C4, O1-O2 відведеннях, що відображає гальмівний стан кори. Проявом феномена роз’єднання зв’язків між підкірковими гангліями і корою головного мозку є виражене зниження рівнів міжпівкульної когерентності в симетричних лобових відведеннях (Fp1-Fp2), центральних (С3-С4) і потиличних відділах (О1-О2) в діапазонах тета-, альфа1-, альфаS-, бета1-, бета2-хвиль, що свідчить про дисфункцію регуляторних систем медіобазальних відділів фронтальної кори і про падіння напруженості в системах диенцефального рівня. На першому етапі дослідження в обох групах хворих із тяжкою ЧМТ встановлено вихідне зниження активності всіх досліджуваних нейромедіаторних систем практично у всіх досліджуваних відділах кори, що відображає глибоке виснаження стресреалізуючих і стреслімітуючих реакцій ЦНС. У хворих із тяжкою ЧМТ, які отримували Цитофлавін, предикторами трансформації стрес-реакції з періоду аварійної адаптації в період довгострокової адаптації є збільшення значення когерентності в альфа-діапазоні ЕЕГ-частот в центральній корі (С3-С4), проекційній зоні неспецифічного таламуса, відновлення активності верхньостовбурових структур мозку і лімбічної системи (посилення міжпівкульних діагональних когерентних зв’язків (C3-О2, С4-O1) фонової ЕЕГ в альфа-діапазоні). У хворих із тяжкою ЧМТ інтенсивна терапія з застосуванням Цитофлавіну протягом тижня відновлювала нейромедіаторний баланс, поетапно модулюючи активність адренергічної, серотонінергічної і дофамінергічної, холінергічної нейромедіаторних систем, коли стресреалізуючі реакції в процесі відновлення функцій ЦНС змінювалися стреслімітуючими реакціями, більш відповідними необхідному рівню гомеостазу. Висновки. Застосування Цитофлавіну забезпечувало енергетичну складову адекватних стресреалізуючих і стреслімітуючих процесів при тяжкій ЧМТ, їх поетапне включення у відновлення гомеостазу ЦНС. У групі пацієнтів із тяжкою ЧМТ, які отримували додатково до стандартного протоколу лікування Цитофлавін, значуще зростав шанс відновлення свідомості до 11 і більше балів за шкалою коми Глазго (ОR ± 95% ДІ = 0,22 (0,054–0,914)), значуще знижувався ризик смерті ((RR) ± 95% ДІ = 3 (1,09–8,2)) вже на 3-тю добу терапії.