Особливості клінічного перебігу коморбідних гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та хронічного гастродуоденіту в дітей

Abstract

Актуальність. Частота гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) коливається, за даними різних авторів, від 2–4 до 9–49 %, а коморбідних уражень верхніх відділів травного тракту — від 15 до 38 %. Актуальним є удосконалення неінвазивної діагностики вищеназваних станів у дітей. Метою дослідження є вивчення особливостей клінічного перебігу коморбідних ГЕРХ та хронічного гастродуоденіту в дітей. Матеріали та методи. Під нашим наглядом перебувала 71 дитина віком від 10 до 18 років. У I групу дослідження увійшли 33 дитини з коморбідними ГЕРХ та хронічним гастродуоденітом, II групу становили 16 детей з ізольованим перебігом ГЕРХ, у III групу увійшли 22 дитини з хронічним гастродуоденітом. Діагнози ГЕРХ та хронічного гастродуоденіту були встановлені згідно з МКХ-10 на основі вивчення скарг та анамнезу, об’єктивного обстеження і верифіковані ендоскопічним дослідженням. Статистичний аналіз здійснювали за допомогою таких непараметричних методів, як критерій хі-квадрат и точний критерій Фішера. Результати. Проведено порівняння частоти зустрічаємості головних клінічних симптомів в групах. Частота печії, відчуття кислого смаку в роті, нудоти статистично не відрізнялась у дітей різних груп. Частота абдомінального болю не відрізнялась у дітей із коморбідними ГЕРХ і хронічним гастродуоденітом, але при цьому вірогідно рідше відмічається в дітей з ізольованою ГЕРХ. Показано, що позастравохідні симптоми (патологічні зміни язика, каріозне ураження зубів, хронічний фарингіт, кардіалгії, серцебиття) вірогідно частіше зустрічаються в дітей із коморбідними ГЕРХ і хронічним гастродуоденітом порівняно з групою дітей із хронічним гастродуоденітом. Висновки. Отримані результати можливо застосувати для розробки алгоритмів діагностики коморбідних ГЕРХ і хронічного гастродуоденіту.