Петрографічне дослідження кам’яних стел доби енеоліту-бронзи з Полтавського краєзнавчого музею

Abstract

Встановлюється походження сировини кам’яних стел доби енеоліту-бронзи (IV – II тис. до н. е.) з Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Досліджено п’ять статуй, серед яких найвідоміша кам’яна стела музею, що датується зазначеним періодом, – так званий Федорівський ідол, знайдений на території Карлівського району, дві стели з Кобеляцького та одна статуя з Кременчуцького району Полтавської області. Походження однієї стели докладно не відоме. За результатами вивчення зразків гірських порід установлено, що сировиною Федорівського ідола є кварцовий пісковик, що містить уламки кременю і вулканічної породи, а також має поровий глинисто-кременистий цемент. Матеріал решти стел визначено як плагіограніт. Один зразок є окварцований, решта представлена біотитовим плагіогранітом. За результатами порівняння сировини досліджених стел зі шліфами гірських порід із Середнього Подніпров’я і Донбасу, сировиною інших пам’яток, що датуються тим самим часом, атакож за літературними даними встановлено, що гранітні стели, найвірогідніше, мають місцеве походження, а саме з району м. Кременчук, де за доби енеоліту-бронзи розроблялися аналогічні породи. Сировина Федорівського ідола виявилася привізною і, найвірогідніше, була видобута на території центрального Донбасу, де існують відслонення аналогічних пісковиків. Важливий факт – те, що гірська порода, з якої виготовлено Федорівський ідол, відповідає сировині відомого Керносівського ідола, який датується тим самим часом і був знайдений на території Дніпропетровської області.