Abstract
This article provides analysis of the Art approach towards transformation of longstanding traumatic experience in different countries, suggests possible consequences for the society in case if the catastrophic memory remains un-reorganized and grounds conclusion as for need to review approaches towards the later problem in Ukraine. During last three decades of statehood one can observe dynamic movement of Ukraine toward cultural assertion. One of its important elements is the comprehension of public traumatic experience. The latter bares immense importance for the success of Ukraine as a state due to the fact that for generations Ukrainians have been accumulating memory of mournful events that took place in the lives of their ancestors without the possibility to carry out the proper work of sorrow. Topicality of the mentioned problem has a special meaning nowadays considering that the state of Ukraine apt for new bouleversements. In the circumstances of internal and external turbulence conclusion of a new social contract is crucial, at the same time the negative experience of generations which was not proper transformed, does not allow to address current social problems rationally and to consolidate society. Much is already said as for the role of memory in recreation of the past for the sake of the future, but the place of artistic practices in this process remains complex and uncomprehended. How do artistic practices objectivate social life and assist heeling? Visual art resonates with private or collective memory allowing new means of acceptation as well as perceptional rectification and conceptualization of experience associated with sorrow. This article suggests the theoretical and methodological analysis of the “work of sorrow” through the prism of artistic expressions, characterizes their influence of re-organization of traumatic memory and demonstrates the role of visual art as an instrument to operate with reminiscence.
Highlights
Як слушно зауважив письменник Шігемацу Кієші
of its important elements is the comprehension of public traumatic experience
demonstrates the role of visual art as an instrument to operate with reminiscence
Summary
У статті проаналізовано мистецькі підходи до трансформації застарілого травматичного досвіду різних країн, окреслено психологічні та соціальні проблеми, які можуть виникати у суспільстві, де присутня нереорганізована катастрофічна травматична пам’ять, обґрунтовано висновок про доцільність перегляду підходів до вирішення зазначеної проблеми в Україні. Однак теоретико-методологічний аналіз "роботи горя" крізь призму мистецьких практик та характеристики їхнього впливу на реорганізацію травматичної пам’яті не проводився. У межах даної статті проведено оглядовий аналіз результатів використання культурологічного підходу до проблеми позитивної трансформації сучасного посткатастрофічного досвіду, а також доводиться інструментальна роль візуального мистецтва у роботі з пам’яттю. Варто розглянути деякі приклади застосування інструментарію візуального мистецтва художниками різних країн з метою подолання їхнього особистого травматичного досвіду, пов’язаного з переживанням трагічних подій масштабних катастроф сучасності та важкою пам’яттю про них. Події супроводжувалися безпрецедентною акумуляцією пов’язаних з катастрофою даних та їх детальним аналізом, результати якого дозволили скласти доволі вичерпну картину того, що сталося, а також поліпшити підходи до кризового управління
Sign-in/Register to view highlights & summary Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a callDisclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.
