Лікування «нещасливої тріади» плечового суглоба

S.S Strafun,S.V Bogdan,A.S Lysak

doi:10.22141/1608-1706.6.17.2016.88617

Abstract

Актуальність. «Нещаслива тріада» плечового суглоба — це тяжка та доволі поширена травма (9–18 % серед усіх вивихів плеча). Під нею розуміють комбінацію вивиху плеча, масивного повношарового розриву ротаторної манжети та ушкодження аксилярного нерва або підключичних відділів плечового сплетення. Мета роботи: на основі аналізу результатів власних досліджень визначити оптимальну тактику обстеження та лікування хворих з «нещасливою тріадою» плечового суглоба. Матеріали та методи. У період з 2000 по 2016 рік у відділенні мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої кінцівки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» було проліковано 120 пацієнтів з діагнозом травматичного вивиху плеча. Серед них у 25 (20,8 % від загальної кількості травматичних вивихів) пацієнтів була діагностована «нещаслива тріада» плеча. Усім пацієнтам проводились стандартне клінічне, рентгенологічне дослідження, електронейроміографія (ЕНМГ) та магнітно-резонансна томографія. Результати. Усі пацієнти з даною патологією потребують передопераційного ЕНМГ-дослідження, у випадку збереження провідності за аксилярним нервом більше 30 % на першому етапі лікування рекомендоване відновлення цілісності ротаторної манжети плеча з призначенням консервативного лікування нейропатії. У разі збереження провідності за аксилярним нервом менше 30 % першим етапом лікування варто проводити ревізію та відновлення цілісності аксилярного нерва. Обов’язкова фіксація плеча у вправленому положенні. Висновки. Аналізуючи віддалені результати лікування пацієнтів з «нещасливою тріадою» плечового суглоба, ми виявили залежність між тяжкістю травми та результатами лікування. Так, коли на передопераційній ЕНМГ визначались збереження провідності за аксилярним нервом та позитивна динаміка відновлення, результати лікування через 12 місяців були найкращі. Найгірші результати були у первісно найтяжчих пацієнтів — з підключичним ушкодженням плечового сплетення.

Highlights

Групу В становили пацієнти, які звернулись до нас з вже усуненим на попередніх етапах лікування вивихом плеча, умовно стабільним плечовим суглобом без значних ушкоджень навколосуглобових структур, проте з діагностованим за допомогою передопераційної електронейроміографії порушенням провідності за аксилярним нервом
State Institution «Institute of Traumatology and Orthopedics of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine

Summary

Середній термін

Клінічне обстеження проводилось за стандартною методикою з використанням таких тестів, як: wall-press тест, болючої дуги відведення, падаючої руки, тест Jobe, внутрішньо- та зовнішньоротаційні тести. Усіх пацієнтів з «нещасливою тріадою» плечового суглоба залежно від проведеного лікування було розподілено на чотири групи (А, В, С та D). Група А — 12 (48 %) пацієнтів, яким було виконане відновлення цілісності ротаторної манжети плечового суглоба з консервативним лікуванням нейропатії аксилярного нерва. Група В — 4 (16 %) пацієнти, яким проводилось двохетапне лікування з відновленням цілісності РМП та ревізією аксилярного нерва. Група D — 5 (20 %) пацієнтів, яким проводили відкрите усунення вивиху зі стабілізацією плечового суглоба. Функцію ураженого плечового суглоба оцінювали за Constant Shoulder Score, Oxford Shoulder Score та BMRC (проводили визначення сили відведення) перед першим оперативним втручанням та через 6 та 12 місяців після останнього оперативного втручання. Oxford Shoulder Score — суб’єктивна шкала оцінки функціонального стану плечового суглоба, що складається з 12 запитань, кожне з яких оцінюється від 0 до. Характеристику оперативних втручань, що проводились пацієнтам з «нещасливою тріадою» плечового суглоба, наведено в табл. 2

Ортопедичні реконструктивні втручання

Findings

British Medical Research Council