СТАН ІМУННОЇ СИСТЕМИ В ПІЗНІЙ ПЕРІОД ФОРМУВАННЯ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ НА ТЛІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ ТА КОРЕКЦІЯ ЇЇ ПОРУШЕНЬ ТІОТРИАЗОЛІНОМ

Abstract

В експериментальному дослідженні охарактеризовано захворювання, які часто зустрічаються у клінічній медицині – пневмонія і виразкова хвороба шлунка (ВХШ).Мета дослідження – встановити стан імунної системи в пізній період розвитку виразкової хвороби шлунка і експериментальної пневмонії (ЕП) та вплив тіотриазоліну на її показники.Матеріали і методи. Дослідження проводили на 49 морських свинках-самцях масою 180–210 г. Експериментальну пневмонію викликали за методом В. Н. Шляпникова і співавт., виразкову хворобу шлунка моделювали за методом В. И. Комарова. Визначали вміст Т- і В- лімфоцитів (СД3 і СД19) в крові за методом Е. Ф. Чернушенко, Л. С. Когосова. Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у крові – за методом V. Haskova, J. Kaslik. Тіотриазолін вводили внутрішньом’язово у дозі 100 мг на1 кг маси щоденно з 10 до 18 доби експерименту. Декапітацію тварин здійснювали під ефірним наркозом на 10 та 18 доби формування запального процесу в легенях і виразкової хвороби шлунка.Результати досліджень та їх обговорення. На 10 добу експерименту вміст СД19 зріс на 71,2 % (p<0,05) і на 18 добу ЕП і ВХШ збільшився на 78,9 % (p<0,05) відносно контрольної групи тварин. Досліджуваний рівень ЦІК на 10 і на 18 доби формування ЕП і ВХШ підвищився на 86,2 % (p<0,05) і на 91,5 % (p<0,05) відповідно, порівняно з інтактними тваринами. Вміст СД3 на 10 і 18 доби знизився на 68,3 % (p<0,05) і на 62,0 % (p<0,05) відповідно проти першої групи, що свідчить про виснаження клітинного імунітету. Застосування тіотриазоліну показало підвищення Т-лімфоцитів у крові – на 21,2 % (p<0,05), зниження рівня В-лімфоцитів і ЦІК у крові – на 26,3 % (p<0,05) і 30,4 % (p<0,05) відповідно, порівняно з тваринами на 18 добу експерименту, які не піддавалися дії цього лікарського засобу.Висновоки. Виявлено депресію клітинного і зростання гуморального виду імунітету. Використання тіотриазоліну зумовлює корегуючий його вплив на показники клітинного та гуморального імунітету за умов розвитку ЕП і ВХШ.