Abstract
The article deals with topical issues of incorporation of the territory of the South Caucasus into the Russian Empire at the beginning of the XIX century. The relevance of the analysis of the international situation in this period is due to the resumption of military operations in Nagorno – Karabakh in October-November 2020, the unresolved territorial contradictions between other countries in the region, and the danger of a frozen regional conflict turning into a stage of war if one of the opposing forces is militarily strengthened. The cause of ethnic, religious, and territorial contradictions in the Caucasus region should be found in the historical past, in territorial redistributions that took place more than two hundred years ago. As then, so now, the South Caucasus is a strategically important region in which both regional players – Georgia, Armenia, Azerbaijan, Iran – and global players-Russia and Turkey-claim dominance. Russian Russian-Iranian and Russian-Turkish mutual claims to the lands of Transcaucasia in 1804–1813 and 1806–1812. Accordingly, they led to wars that ended with the victory of the Russian Empire and the inclusion of a significant part of the lands of the South Caucasus in its composition.
Highlights
Події осені 2020 року в Нагірному Карабасі вкотре продемонстрували, що не вирішені до кінця взаємні територіальні претензії держав-сусідів із фази тимчасового перемир’я, час від часу порушуваного активною військовою фазою, можуть спровокувати повномасштабну війну з тисячами жертв.
Ми ж спробуємо простежити територіальні рокіровки на Південному Кавказі в період та після російсько-іранської (1804–1813) і російсько-турецької (1806–1812) війн, що, в цілому, окреслило кордони Російської імперії на Південному Кавказі в цей період і заклало основи для геополітичних зацікавлень Кремля подіями тут на сотні років по тому.
Грузини й вірмени – християни – були надійними союзниками Росії в боротьбі проти північнокавказьких гірських народів, мусульман-сунітів, котрих у Петербурзі вважали „небезпечним ворогом у тилу російської лінії фронту” (Очерки истории Грузии, 1990)
Summary
Події осені 2020 року в Нагірному Карабасі вкотре продемонстрували, що не вирішені до кінця взаємні територіальні претензії держав-сусідів із фази тимчасового перемир’я, час від часу порушуваного активною військовою фазою, можуть спровокувати повномасштабну війну з тисячами жертв. Ми ж спробуємо простежити територіальні рокіровки на Південному Кавказі в період та після російсько-іранської (1804–1813) і російсько-турецької (1806–1812) війн, що, в цілому, окреслило кордони Російської імперії на Південному Кавказі в цей період і заклало основи для геополітичних зацікавлень Кремля подіями тут на сотні років по тому. Грузини й вірмени – християни – були надійними союзниками Росії в боротьбі проти північнокавказьких гірських народів, мусульман-сунітів, котрих у Петербурзі вважали „небезпечним ворогом у тилу російської лінії фронту” (Очерки истории Грузии, 1990)
Sign-in/Register to view highlights & summary Sign-in/Register to access full text options 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a callMore From: Bulletin of Luhansk Taras Shevchenko National University
Disclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.
