СЕРЕДНЬОВІЧНА ПРАВОСЛАВНА ПЕДАГОГІКА

Abstract

У статті досліджується середньовічна релігійна педагогікаяк комплекс теорій і практик, що основувався на принципаххристиянської теології, антропології й герменевтики.Ця педагогіка виникла в процесі місіонерської проповіді такатехізаторської діяльності, але поступово інституціалізуваласяпід впливом античної пайдеї та християнського ідеалудовершеного життя як сходження до Бога через аскетичнеочищення, медитацію й містичний екстаз. У результаті християнськесамовдосконалення осмислювалося як шлях, щовключав віроповчальну або філософську пропедевтику, моральнупрактику, медитативні споглядання, містичний досвід.Християнська пайдея була покликана сприяти розкриттюдуховного потенціалу особистості учня через діалогічнівідносини з учителем, який допомагав успішно проходитишлях самовдосконалення. При цьому діалогічні відносинивчителя та учня розвивалися в ході спільного коментуваннятекстів як основної форми навчання. The article investigates the medieval religious pedagogy asa set of theories and practices, based on the principles of Christiantheology, anthropology and hermeneutics. This pedagogyemerged in the missionary preaching and catechetical activity,but gradually institutionalized under the influence of ancientPaid and the Christian ideal of the perfect life as an ascent to Godthrough ascetic purification, meditation and mystical ecstasy.As a result, the Christian self-improvement conceptualized asa path that included doctrinal or philosophical propaedeutic,moral practice, meditative contemplation, mystical experience.Christian Paideia was designed to promote the disclosure of thespiritual potential of the individual student through a dialogicalrelationship with the teacher, who helped to successfully passthe path of self-improvement. This dialogical teacher-studentrelationship developed in a joint comment text as the main formof training.