АЛЕЛЬНИЙ ПОЛІМОРФІЗМ ГЕНІВ GSTS У МАТЕРІВ ІЗ ПЛАЦЕНТАРНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ ТА ЇХ НОВОНАРОДЖЕНИХ: АКУШЕРСЬКІ ТА ПЕРИНАТАЛЬНІ НАСЛІДКИ

Abstract

Роль плаценти зумовлена реалізацією ряду функціональних механізмів забезпечення росту і внутрішньоутробного розвитку плода. Глутатіон-S-трансферази беруть активну участь у знешкодженні продуктів пероксидного окиснення ліпідів та пероксидів ДНК, відновлюючи органічні гідроперекиси в спирти та сприяючи ізомеризації деяких стероїдів та простагландинів. При наявності певних поліморфних варіантів GSTT1, GSTM1, GSTP1 генів сімейства глутатіон-S-трансфераз проходить виснаження глутатіонзалежного АОЗ та пригнічення детоксикаційної функції плаценти.Мета дослідження – визначити алельний поліморфізм генів глутатіон-S-трансфераз GSTT1 та GSTM1 у жінок із плацентарною дисфункцією, в здорових новонароджених та новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку на основе проведеного молекулярно-генетичного дослідження пуповинної крові.Матеріли і методи. У дослідження було залучено 105 жінок: основну групу склали 33 жінки з плацетарною дисфункцією (ПД) без затримки внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) у дітей, яких вони народили (перша група), та 17 жінок із ПД та ЗВУР (друга група). Контрольну групу склали 55 жінок (третя група), які народили здорових доношених дітей.Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що ризик розвитку ПД та ПД зі ЗВУР за домінантної моделі успадкування (313AG + 313GG порівняно з 313AA) достовірно зростав. Перспективними прогностичними моделями міжгенної взаємодії для оцінки розвитку ПД передбачається аналіз варіантів генів GSTM1, GSTP1, а ПД зі ЗВУР – GSTT1, GSTM1, GSTP1. У результаті аналізу проб сироватки пуповинної крові та отриманих даних встановлено, що частота поліморфного варіанта GSTМ1“+” у всіх новонароджених області склала 42,69 %, а GSTМ1 “–” – 57,30 %. Частота поліморфного варіанта GSTT1“+” у всіх новонароджених області становила 79,77 %, а GSTT1 “–” – 20,22 %.Висновки. Результати досліджень розподілу різних алельних варіантів генів GSTM1 і GSTT1 показали їх відмінності у різних групах новонароджених. Виявлено вірогідну різницю між частотами делеційного варіанта гена GSTM1 у здорових новонароджених та новонароджених із ЗВУР. Сукупний аналіз комбінованого впливу декількох чинників виявив, що перебіг вагітності у жінок із ПД, гестозом та генотипом GSTМ1deletion асоціюється із значним зростанням ризику ЗВУР у плодів.