Ангіопатія при анкілозуючому спондиліті

Abstract

Актуальність. Анкілозуючий спондиліт є хронічним прогресуючим системним автоімунним ревматичним захворюванням хребта, периферичних суглобів, крижово-клубових зчленувань, ентезисів, зв’язкового апарату й внутрішніх органів, належить до факторів ризику тяжкої судинної патології. Мета дослідження: вивчити при анкілозуючому спондиліті клініко-інструментальний перебіг ангіопатії, з’ясувати патогенетичні зв’язки з імунними показниками. Матеріали та методи. Під наглядом перебували 79 хворих віком від 15 до 66 років (в середньому 38 років), серед яких чоловіки становили 95 %, жінки — 5 %. Тривалість хвороби від перших її проявів дорівнювала 11 рокам, І ступінь активності відмічався в 32 % спостережень, ІІ — у 39 % і ІІІ — у 29 %, а співвідношення повільнопрогресуючого та швидкопрогресуючого перебігу патологічного процесу становило 4 : 1. Периферичний моноолігоартрит констатовано в 47 % від числа хворих, поліартрит — у 53 %. Пацієнтам виконували ехокардіографію, ультра­звукову допплерографію судин й біомікроскопію судин кон’юнктиви. Результати. Ангіопатія спостерігається у 85 % від числа хворих на анкілозуючий спондиліт, розвиток якої прямо пов’язаний зі ступенем активності патологічного процесу й обернено — із серопозитивністю за ревматоїдним фактором. Шкірний васкуліт залежить від віку пацієнтів, увеїт, склерит, синдром Рейно, ураження центральної та периферичної нервової системи — від особливостей перебігу суглобового синдрому. Інтегральні клінічні й інструментальні судинні показники вірогідно співвідносяться з імунними параметрами — рівнями ревматоїдного фактора, С-реактивного протеїну, циркулюючих імунних комплексів, значеннями імуноглобулінемії, а ураження судин перебігає з підвищенням значень легеневого артеріального тиску та судинного опору, у генезі яких бере участь C-реактивний протеїн, що має прогностичну значущість.