Вплив делеційного поліморфізму генів GSTM1 та NAT2 на ефективність лікування хворих на туберкульоз і вибір шляху введення протитуберкульозних препаратів

L D Todoriko,M M Kuzhko,T V Tlustova,P B Antonenko,I O Semianiv

doi:10.32902/2663-0338-2019-19-1-9-16

Abstract

Вплив делеційного поліморфізму генів GSTM1 та NAT2 на ефективність лікування хворих на туберкульоз і вибір шляху введення протитуберкульозних препаратів

Highlights

One of the important reasons of treatment falures of tuberculosis (TB) is insufficient serum concentration of anti-TB drugs in the blood of patients which contributes to the development of drug resistance strains of M. tuberculosis and the formation of multidrug-resistant tuberculosis (MDR-TB), as well as a significant number of forms resistant to isoniazid
THE PURPOSE of the study was to assess the role of determining the type of acetylator according to the N-acetyltransferase 2 genotype and the influence of the M1 class glutathione-S-transferase gene on the efficacy of treatment for TB patients for the individual dose adjustment of anti-TB drugs and the choice of the route of administration of drugs to achieve peak serum concentrations
Determination of the polymorphism of the genes of the xenobiotic detoxification system, and in particular GSTM1, was carried out using the AmplisSense® GSTM1-EPh reagent set by the Multiplex Polymerase Chain Reaction (PCR) method

Summary

ОРИГІНАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ полягала в комплексній оцінці ролі визначення типу ацетилятора згідно генотипу N-ацетилтрансферази 2 та впливу поліморфізму генів глутатіон-S-трансферази класу М1 на ефективність лікування хворих на туберкульоз для індивідуальної корекції дози протитуберкульозних препаратів та вибору шляху введення ліків для досягнення пікової сироваткової їх концентрації. Наявність делеції функціональної зони поліморфної ділянки гена GSTM1 збільшує ризик низької ефективності лікування хворих на туберкульоз легень (за відсутності Ro-динаміки чи негативної Ro-динаміки) у 1,85 рази [OR = 3,55, р = 0,035] та має найнижчі шанси на часткове [OR = 0,22, р = 0,018] і повне розсмоктування вогнищево-інфільтративних змін в легенях чи загоєння порожнини розпаду після проведеної терапії [OR = 0,15, р = 0,004], супроводжується низькою ймовірністю припинення бактеріовиділення на 60, 90 (для ВДТБ, ПРТБ) дозах [OR = 0,07, р = 0,002 і OR = 0,37, р = 0,04]; 0-генотип гена GSTM1 є протективним щодо появи ВДТБ [OR = 0,37, р= 0,04 і OR = 0,22, р = 0,007].

BACKGROUND

Припинення бактеріовиділення під впливом лікування

Припинення бактеріовиділення за даними мікроскопії

Концентрація ізоніазиду

Findings

Корекція дози ізоніазиду згідно генотипу